Чи безальтернативна олігархізація суспільства у сучасному світі?
Людина, яка починає цікавитись політикою, вивчати різні теорії так чи інакше натрапляє на базові речі. Такі як "залізний закон олігархії Міхельса" й дуже часто спекулює цим поняттям без цілісного уявлення картинки.
«Залі́зний зако́н оліга́рхії» — принцип теорії еліт, згідно з яким будь-яка форма масової політичної організації, незалежно від її початкової автократичності або демократичності, вироджується у владу небагатьох обраних — олігархію". Вивчаючи партії та профспілки ХХ сторіччя Міхельс прийшов до висновку, що через сутність людини у будь-якій подібній організації закладено "олігархічні тенденції" й потрібен лише час, щоб система вироджувалась, а керівний менеджмент відділявся від основної маси. У таких роздумах Міхельс дійшов до того, що запропонований фашистам в Італії устрій є оптимальний, а будь-яка демократія з часом все одно вироджується в олігархію.
⏩ Чи мав рацію Міхельс у своїй теорії?
➡️ Лише частково. Він описав цілком реальні загрози виродження демократії, але упустив два ключових аспекти: здатність демократій до саморегуляції та громадський контроль.
⏩ Поясню з другого. Міхельс полярно розділив політичну систему на дві категорії "управлінці" (які пізніше перетворяться на олігархів) та "маси" (які мають набір характеристик, які сприяють формуванню олігархії). ❗️ Але цей поділ є однобоким оскільки не враховує, що "маси" бувають різні. Найчастіше від 10% до 30% активних людей визначають вектор розвитку. Плюс Міхельс жив в автократичному, а пізніше в тоталітарному суспільстві й не враховував те, що існує громадський контроль, що профспілка має бути не елементом політичної системи (фашіо), а елементом громадського контролю. ➡️ Тобто Міхельс ігнорував явище як громадський контроль у своїх теоріях.
⏩ Саморегуляція. Є вислів «Демократія — жахлива форма правління, якщо не брати до уваги всіх інших». Попри всі свої недоліки демократія у разі функціонування громадянського суспільства здатна до саморегуляції: авторитарний відкат-повернення до норми. Громадянське суспільство це як пружина, яка стримує негативні характеристики демократії й у тому числі загрози олігархізації. Якщо пружина міцна, то потрібен неабиякий тиск. Навіть якщо під тиском негативних обставин пружина утиснеться, то рано чи пізно як тиск зменшиться, вона вирівнюється тільки з гіршими наслідками.
➡️ Тому загрози Міхельса щодо олігархізації суспільства завжди є, завжди управлінський менеджмент буде віддалятись від маси, але роль контролюючої "пружини" покладено на громадянське суспільство.
Теорії змов, теорії безальтернативності завжди приваблюють людей більше ніж теорії, де потрібно думати, працювати над собою та брати відповідальність. Коли все безальтернативно, то навіщо напружуватись...