🇺🇦 Спочатку краще пісню, потім текст допису. Woodkid — Run Boy, Run.
Поділюсь своїми думками коли переслуховував цю пісню. Хоч в неї трохи інший авторський зміст, поділюсь саме своїм відчуттям тексту:
Ми розпочали черговий забіг в нашій історії від радянської в'язниці до своєї української мрії.
Тюремник (московія) нам каже, що ми не існуємо, цей світ не для нас
Він в черговий раз нас хоче спіймати.
Ми просто бігли від нього та сподівались, що десь сховаємось.
Але зрозуміли, що наш забіг має бути не від тюремника, а до цілі, щоб знищити його та здійснити своє пророцтво.
Остаточно знищити кайдани (радянщину) в собі та зруйнувати в'язницю довкола нас та інших народів.
Нам буде важко. Нам буде страшно. Але настане день, коли ми не будемо ховатись.
Україна з хлопчика (ред. дівчини) стане чоловіком (жінкою). Україна — це ми.
Але зараз потрібно бігти й боротись!Цей забіг — наш шлях
У цій мандрівці ми відкрили себе. Що Україна в середині кожного з нас. Це наша сила.
Наша боротьба це й прокляття, й пророцтво, й обов'язок.
Але прийде день ми досягнемо цілей й не будемо ховати від світу хто ми є!
І коли ніч згасне (зникне московія)
Ми здійснимо пророцтво. Звільнимо себе та інших.
Цього разу ми переможемо, бо ми не одні.
Вперше в історії ми не одні боремось із цим злом та темрявою.
З хлопчиків та дівчаток, ми станемо чоловіками та жінками.
Ми досягнемо своїх мрій не десь там за пагорбами, а у себе вдома.
Ми будемо бігти до перемоги, бігти до своїх мрій, бігти до свого не нав'язаного кимось щастя.
Ми переможемо!
Від автора Resurgam присвячується всім, хто боронить та боронив Бахмут. 224 дні це не кінець. Це лише шлях до нашої спільної мрії! Дякую Вам!