🛑 Політична оповідка про дев'ять кіл пекла ідеального політика 💬
⏩ Частина перша. Перше коло пекла ідеального політика: "засудження вибору".
Жив був один хлопець. Звичайний, добрий та достатньо розумний хлопець. Важко сказати коли його мрією стала політика. Але вперше думки про "політичне" у хлопця з'явились у років 8-9. Він часто відпочивав у бабусі в селі й не міг збагнути чому центральна вулиця, на якій жила його бабуся від "центральності" мала лише одну назву: дірки в асфальті, через які його друзі неодноразово ламали руки та ноги, старі необрізані дерева в достатньо гарному парку, якщо про нього дбати, обшарпані паркани та будівлі. Тоді у хлопця вперше виникло питання "чому?": чому ті, хто мають доглядати за цим нічого не роблять, чому самі мешканці вулиці не намагаються щось змінити як у ставлені місцевої влади до них, так й взагалі з цим переліком проблем. Найпростіше ж просто засипте дірки в асфальті, щоб Ваші ж діти не ламали руки та ноги... Хлопчику стало сумно від роздумів, але рівень емпатії до людей змушував пробачити їх недоліки та взяти відповідальність за своє та їх майбутнє на себе. З того часу хлопчик наполегливо вчився задля досягнення цілей.
Хлопець став парубком й одного разу знайшов чорну папку з написом "компромат". Відкрив її й одразу перед ним матеріалізувався джин-політик.
Каже джин: "Я можу задовольнити одне твоє персональне політичне бажання: хочеш отримати будь-яку політичну посаду? Або, краще необмежену владу у твоєму місті? Або, непильну роботку в мерії, де гроші рікою без будь-якого нагляду правоохоронців? Чого хочеш?"
❗️ Але хлопець протягом свого життя зберіг свою мрію "змінити" як і віру в людей. Згадав він про село бабусі й заради чого навчався всі ці роки й відповів: "Ні, мені це не цікаво. Хочу мати силу — знати все, що пов'язане з політичним, бути професіоналом своєї справи та змінити на краще життя людей".
"У-у-у...", — сказав джин, "Так ти з цих самих — ідейних. Сам такий був багато років тому. Ну що ж нехай буде по твоєму, але пам'ятай ти будеш мати знання й бачити як краще і цей "зуд" не дасть тобі покою поки ти його не задовольниш. Ти будеш йти до мети, але на кожному колі політичного пекла ти будеш втрачати частинку себе як і свого часу я". Й зник джин.
На радощах наш герой, який отримав силу знань на рівні Marvel побіг до родини: своєї жінки та матері. Він гордо сказав, що тепер він знає й бачить достатньо, щоб йти у політику, він поділився усіма своїми думками, почуттями, але отримав два питання у відповідь.
➡️ Перше від матері: "На кой чорт воно тобі треба, краще працюй нормально",
➡️ друге від жінки: "Я так розумію на море ми не поїдемо". Хлопець засмутився, але його віру це не похитнуло.
Тоді він зібрав людей у місті й красиво розповів, що хоче йти у політику, хоче захищати їх інтереси, хоче зробити краще, а головне тепер знає як. Але серед знайомих він бачив ухмилки, вічні питання "а де гроші візьмеш", "краще пиво йдемо пити", "тебе з'їдять". І все б нічого, але була й інша категорія людей, яка почала розповідати про нашого героя у контексті "корита до якого він рветься", інші пригадали йому "як книжку в бібліотеку не здав".
* Продовження в наступному пості 👇