Аміачний шантаж: чому Україні не варто вестись на цю домовленість
⏩ Вчора в рамках «зернової угоди» московія в односторонньому порядку заблокувала реєстрацію суден з українським зерном. Понад 50 суден очікують інспекцію в територіальних водах Туреччини.
Цей шантаж московія застосовує, щоб розблокувати аміакопровід Тольятті-Одеса взамін на «зерновий коридор». Про ймовірність цієї «домовленості» пише Finacial Times, Reuters, Mind, NT та інші впливові видання. А головне почали з’являтись обережні коментарі наших чиновників «про гарантії, що всі умови будуть дотримані й коридор буде працювати».
➡️ Я висловлю свою суто суб’єктивну думку «Чому цього не можна робити й нашій дипломатії потрібно підіймати ставки та грати на ризиках».
➡️ Інтереси сторін.
Є шість ключових акторів, які беруть у цьому участь: Україна, московія, Туреччина, європейське агролобі, ЄС та ООН. Для нас необхідний коридор для вивозу збіжжя. московія хоче отримати мільярдний прибуток, який трансформується у ракети, які прилетять на голови українцям. Туреччина — завдяки «зерновому коридору» має вагомий вплив як у контексті зв’язків з ЄС та Близькосхідному регіоні, так й утримує завдяки українському збіжжю інфляційні ціни на продовольство в себе. Європейське агролобі хоче дешеві добрива, які забезпечує запуск аміакопроводу, тому й тиснуть на власні уряди. ЄС та ООН стабілізували ціни на продовольство, почала зменшуватись інфляція й вони не зацікавлені в черговій зерновій кризі.
Як можна використати інтереси сторін?
За рік логістика експорту зерна була диверсифікована. Для прикладу розбудовуються Придунайські порти, є автомобільні та залізничні маршрути. Звісно це не компенсує потужності Чорноморських портів. АЛЕ! Цього й не потрібно буде робити довго. Для цього потрібно зіграти на інтересах та страхах сторін.
Пам'ятаєте як після атаки надводними дронами Севастополя московія в односторонньому порядку вийшла з угоди, а наступного дня повернулась? Було ще багато мемів й на каналі теж.
➡️ Справа була втому, що вихід московії не призвів ні до чого. Тоді просто 6 кораблів завантажені зерном вийшли під турецьким прапором. В ЄС та ООН розглядали можливість військового конвою кораблів із зерном (Босфор перекритий, але є флот країн НАТО як Румунія та Болгарія). Московія: а) побоялась вивести кораблі близько до нашого узбережжя; б) ще більше боялась ескалації з Туреччиною.
🇹🇷 Ердогану політично необхідне українське зерно та наявність зернового коридору. Він не буде лізти на амбразуру за Україну, але у власних інтересах, якщо стане критично повторить «трюк піврічної давнини». Тим паче, що енергетично Туреччина стає менш залежною від московії. На уряди ЄС тисне власне агролобі, тому вони допускають запуск аміакопроводу, але якщо ми «піднімемо ставки» та упремось, то почнуть рости ціни на продовольство, споживча інфляція в Європі знову зросте й на уряди буде тиснути не агролобі, а громадська думка.
Тим паче для «нашої позиції» є чітка красива аргументація «Аміачні гроші — це довша війна, втрачені життя та додатково витрачені кошти європейцями». Впевнений, що ООН та ЄС тоді знову згадають про «конвойний супровід в односторонньому порядку». А ще варто подивитись діаграму експорту й хто з великих гравців у світі зацікавлений в нашому зерні.
➡️ Іноді, щоб здобути результат необхідно йти на «підвищення ставок». Без українського рішення ніхто аміакопровід не запустить. Ймовірність негативної реакції партнерів малоймовірна (окрім агроімперій), бо маємо чітку аргументацію «чому ні». Інтереси ключових гравців за «наявність коридору» та ці гравці мають можливість забезпечити безпеку «коридору» й без участі московії.
Тож просте питання: продумати дипломатичну стратегію, напружитись, потерпіти та перемогти чи дати можливість московії заробляти додаткові мільярди та розтягувати війну, або як мінімум на піднятті ставок повернути всіх полонених додому як є одна з пропозицій?