Чому речникам Генштабу необхідно більш якісно комунікувати із суспільством.
⏩ На мій великий подив більшість потужних інформаційних каналів дотримуватися «інформаційної тиші», на якій наполягав Генштаб.
Звісно є окремі індивіди або канали, які начитуються русявих пабліків (в основному зараз це їх «інформатори з фронту») видають їх за свої джерела, у тг створюють наступ, інтригу рівня «ребусів Єрмака» («знаю не скажу», «є успіх»), а потім, якщо щось відбулось (а зараз завжди щось відбуваться), то стверджує «я говорив», якщо немає «забувається потоком повідомлень». Додам ще, що ось ці «тг-наступи онлайн» маячня у тому плані, що у більшості випадків військовий може добу не бути на зв’язку з рідними (якщо на нулі), не те що насипати «інсайд» якомусь каналу. Зараз глушиться зв'язок з обох боків.
❗️ Але попри все це, більшість ведуть себе дисципліновано та дивляться з повернутою головою у бік офіційних речників. По суті, зараз ті, хто дотримуються тиші віддають інформаційний простір Генштабу для комунікації.
➡️ І ось тут проблема. Речники майже не комунікують, окрім окремих заяв рівня «ребусів Єрмака». Ще й певні незрозумілі дії офіційних осіб після їх же закликів у себе на сторінках. Насправді й в цьому не було великої проблеми (спокійно б чекали) якби інформаційний вакуум не почали заповнювати московити.
Я вважаю, що протягом війни всередині країни поступово ми змогли вибороти інформаційний простір у ворога (це суб’єктивна оцінка). Зараз же маємо проблему із самою сутністю людини. Це та сутність, яка змушує копатись у пошуку інформації та споживати її. Особливо того, що нас цікавить найбільше. До цього природного «інформаційного хробака» всередині людини додається персональна стурбованість за життя близької людини на фронті. У кожного з 1 млн військових є «близьке соціальне коло» (родина) у 5-7 осіб мінімум (від батьків, до власної родини). Тож ці люди будуть понад усе чекати та шукати інформацію про стан речей на фронті. На жаль, за браком інформації у своєму полі пробіли заповнюються московською. Московське інформаційне поле централізоване та відфільтроване, не всі мають аналітичну здатність розпізнавати фейки, банально витрачати час на перевірку їх, але споживання все одно йде. І з цим особливо нічого не зробиш «коли людина інформаційно голодна».
➡️ Тож у кінці маємо такий результат, що русяві меседжі проникають у наш інформаційний простір та стають основними в «оцінках», поки основні медіатори нашого контенту очікують та орієнтуються на офіційних осіб.
Окрім прямих наслідків як «дезінформація суспільства» є ще непрямі: психоемоційна виснаженість, інформаційна втома через внутрішній збій, що призводить до зменшення продуктивності та віддачі. Тобто, наша «інформаційна виснаженість» не дає того максимуму, який міг би бути, для прикладу у підтримці ЗСУ. Якщо коротко, то це рай для панікувальництва, зрадойобства та багатьох інших зараз непотрібних речей.
Звісно Генштаб не має повідомляти в онлайн часі всі події, що відбуваються. Цього й не потрібно робити.
➡️ Але, має бути знайдений «інформаційний баланс» між «режимом тиші» та інформуванням суспільства. Офіційний меседж буде підсилено нашим інформаційним полем, що не буде давати можливість заносити московське інформаційне сміття в голови. Інформаційна війна теж складова війни.
Просто зараз створено «рай» для руснявого інформаційного проникнення, де часто несвідомо агентами виступають наші громадяни. Плюс приємне поле для «дикого хайпожерства», що має цілу низку негативних суспільних проявів (особливо коли граються з очікуваннями громадян на основі русявої інформації).
Потрібно шукати баланс, але точно не орієнтуватись на підхід «єрмаківських ребусів».