Зустріч Блінкена та Сі Цзіньпіна, що це значить для України та світу
⏩ Вчора відбулась зустріч держсекретаря США та лідера Китаю.
Хтось охрещував цю зустріч як «нормалізація відносин», хтось як «перерозподіл світу». Для мене ж це підсумування «спроб загострення», точніше повернення до статус-кво. Дві країни останні місяці почали грати «на підвищення ставок» і ситуація продемонструвала, що сили відносно рівні. Продовження «підняття ставок» без домінування однієї зі сторін призвело б до взаємовиснаження, в першу чергу фінансового. У кінцевому варіанті обидві країни могли б зіткнутись з непередбачуваними результатами та внутрішніми соціальними вибухами.
➡️ Кожна зі сторін досягла майже рівнозначних успіхів у стримуванні.
❗️ Але саме термінологія «рівнозначність» говорить про суттєве зовнішньополітичне ослаблення США та посилення позицій Китаю.
🇨🇳 Китай через «мирний план» продемонстрував, що має вагоме світове політичне лобі, яке «вигодовував» роками. Дав зрозуміти, що Китай зараз, це не Китай десять років тому без значного зовнішньополітичного (не плутати з економічним) впливом. Зараз цей «цех» має суттєві політичні важелі й може створювати зовнішньополітичні дискурси та використовувати їх як метод шантажу. Китай досяг переваги у Близькосхідному регіоні, провів нову хвилю експансії в Океанії. Економічно зміг нав’язати юань як розрахункову одиницю за нафту в країнах ОПЕК та ще багато чого.
🇺🇸 США, на жаль, у більшості випадках реагували, а не задавали тон. Реакція була хоч вибудуваною та системною, але все одно інерційною (це проблема американських зовнішньополітичних догм про «управління ризиками»): підняття ставок щодо «незалежності Тайваню», розбудова мережі Індо-Тихоокеанського стримування, нові бази на Філіппінах, посилення військової кооперації між головними партнерами США в регіоні. Цього всього було замало для демонстрації домінування та нав’язування політик Китаю, але достатньо для демонстрації ризиків ескалації.
Ці ризики стали причиною поступового «гальмування» з обох сторін, але якщо брати із заяв та сигналів з США, то першими продемонстрували «потребу в переговорах саме США». Навіть заява Блінкена щодо Тайваню була для першочергово відновлення «статус-кво», але зі збереженням обличчя Білого Дому, бо після зустрічі держсекретар додав до фрази «Ми не визнаємо незалежність Тайваню», другу частину «…але допоможемо захищатись». Після чого були коментарі щодо того, що Китай не буде постачати на московію озброєння.
За 35-хвилин зустрічі світ не перерозподілити та «доленосних рішень» не прийняти. США дали сигнал, що готові почекати з ескалацією, Китай відповів позитивно, бо не готовий повноцінно до ескалації сам (поки що!). Китай переживає не кращі економічні часи: з 300 млрд$ закордонних інвестицій у 2017 році, залишилось 24 млрд$. Показники безробіття серед молоді досягли історичного максимуму (20.4%), плюс проблеми в кредитному секторі через необґрунтовані державні позики, на межі краху ринок будівництва.
➡️ Що це для України 🇺🇦?
➡️ Важко сказати відразу, потрібно дивитись як Китай буде слідувати «стабілізації» відносин.
Потенційно це замороження «позицій», тобто Китай не повинен підіймати ставки шляхом військово-технічної підтримки московії. Думаю візит Блінкена був додатково спровокований китайським натяком, у якому дон-дону дозволили закупитись в пекінському воєнторзі.
В стратегічному же плані (світовому) Китай продемонстрував, що має ресурс тягатись із США у зовнішньополітичних баталіях. На жаль, проблеми з Китаєм, московією, КНДР будуть тільки загострюватись через застарілість зовнішньополітичної школи США, яка на мою думку вже десятиліття вироджується через архаїчні догми «учнів Кіссінджера».