⏩ Про саміт НАТО та українське суспільство, думки автора в розріз головному мейнстриму. (Частина перша)
Ще саміт не завершений, але певні думки щодо реакцій нашого істеблішменту та суспільства загалом маю. Вони будуть розходитись із головним мейнстримом "зради", але спробую аргументувати "чому?". Тож не судіть суворо, просто як завжди ділюсь з Вами думками та не хочу під думки більшості як лицемір підлаштовуватись.
➡️ Зараз різні коментатори, експерти, політики грають на емоціях через негатив: "нас кинули", "Бухарест 2.0", "НАТО ігнорує". Річ у тім, що гратись через "негатив/зради" найпростіше. Не замислювались над тим чому майже вся політична реклама побудована за примітивним принципом: негатив —кандидат—позитив?
Негатив: фон розрухи, уособлення людського гніву (олігархи), бідність. Кандидат — введено нову перемінну. Позитив — успіх країни. У ці 30-ти секундні відео покладені всі технології як вивести на емоцію та сформувати "емоційне сприйняття", а не "раціональне". Фізіологічно доведено, що"негатив" —найкращий спосіб привернути увагу та зафіксувати (ми тричі в магазині будемо купувати якісну ковбасу та особливо не пам'ятати цього, не ділитись з кимось, але просрочку один раз купимо і будемо згадувати та розповідати всім у деталях). Успіх у рекламі — це гра на полярній емоції "очікування"/"бажання" і кандидат як необхідна складова "перемінна". Але завжди починають з негативу, а не позитиву. Це основа популістичних методів, де думати не потрібно, потрібно сприймати. Так й живе "культура емоційного сприйняття".
В мене виникає питання:
"Чого очікували від саміту?"
Вступу України в НАТО сьогодні чи конкретний день "коли?", що це стратегічно змінить? Припустімо Україна стає членом НАТО сьогодні як це відобразиться з тим, що є вже зараз? НАТО залучить 5 статтю — ні, бо не передбачено те, що членом стала країна, яка вже відбиває збройний напад; московит все кине та побіжить — ні.
➡️ До саміту було зрозуміло, що мови про вступ не буде, буде мова про "спрощення етапу ПДЧ" (де я ще вимушено аргументував чому Байден буде змушений змінити позицію) та військову підтримку/модернізацію.
Ідею "нас повинні прийняти саме на цьому саміті" закинула наша дипломатія з підключенням найближчого кола союзників і я пояснював для чого. В рамках "очікувань" грали на підвищення ставок, щоб мати кращий "серединний варіант" з компенсаціями.
Компенсації: касетні боєприпаси, скасування ПДЧ і ось прийшла новина, що Байден та Зеленський проведуть закриті двосторонні перемовини за далекобійні ракети "ATACMS". Саме про це як ціль нашої дипломатії я писав у своїх "очікуваннях" тижні тому. Ще одна деталь, прийняти Україну в НАТО з нинішньою Угорщиною неможливо — всі члени Альянсу мають ратифікувати договір. По факту будь-який документ про прийняття в НАТО зараз був би папірцем, який ніяк неможливо прикласти до фронту поки його не ратифікують, а цінний час та увагу обов'язково б перетягнуло.
➡️ Натомість розіграти "розмін очікувань" на зброю, пакети допомоги, двосторонні домовленості, доступ до озброєння та спростити шлях на майбутнє в НАТО — це ефективне цілепокладання. А наші "бажанки", які сформувались на основі "очікувань", які своєю чергою були створені як інструмент дипломатичної зброї - це наші "бажанки".
Варто виходити з "позиції дитини", де відповідальність покладається тільки на "старших", а не на дві сторони. Варто розуміти, що за НАТО стоять національні уряди, які в першу чергу "національні" для інтересів своєї країни. Звісно, є беззаперечний факт того, що Україна дає можливість європейцям та США вирішувати багато питань на власну користь, що вже не раз перелічував, але є риторичне питання: "Чи б проголосувала Україна в ідентичних позиціях з урахуванням власних інтересів за Тайвань якби та була в аналогічних умовах?". Звісно з урахуванням всіх негативних наслідків відносин з КНР.
*Продовження в наступному пості👇