Різниця між управлінським менеджментом та адміністративним рішенням: або чому українська політична система одною ногою все ще в радянщині
Ми часто говоримо, ми "обираємо менеджерів", державі потрібні ефективні "менеджери" і т.д., але приходимо до школи дитини й там "адміністрація", йдемо центральною вулицею і там "районна адміністрація", "обласна адміністрація", "адміністрація президента", "адміністрації водоканалу".
Є суттєва різниця між менеджментом в політичній та управлінській сфері та "адмініструванням".
➡️ Перше — формує процес та оптимізацію рішення, ➡️ друге лише забезпечує реалізацію рішень/сталість системи.
Зараз поясню.
"Політичний менеджмент", або "менеджмент в політичній системі" забезпечує реакцію на проблему чи необхідність дії шляхом: всебічного вивчення проблеми, залучення експертного середовища, зацікавлених груп з подальшою оптимізацією/реорганізацією/мінімізацією. ➡️ Тобто, менеджмент забезпечує процес, підвищення ефективності управлінського рішення із максимальним охопленням інтересів громади.
Візьмемо для прикладу наше недавнє обговорення "про освіту". Я дуже радий тому як конструктивно пройшов перший етап "представлення аргументів" у коментарях. Приємно бачити, коли йде "обговорення", а не "срач". Незалежно якої думки дотримуєтесь Ви будете володіти аргументами обох сторін, а отже конструктивно контраргументувати, а адекватність викладання аргументації мінімізує таку дурню як "емоційний бар'єр сприйняття". Загалом зроблю на каналі триетапне панельне обговорення як приклад: спочатку було "представлення аргументів та окреслення проблематики", другий буде "контраргументація сторін", третій — корекція висновків та вироблення управлінського рішення.
➡️ Що мене бентежить стосовно рішень (назвемо абстрактно влади) щодо "офлайн/онлайн освіти" як для прикладу, вони не проводять менеджмент, тобто не вивчають проблематику, страхи, ризики, плюси й мінуси в "зацікавлених соціальних групах" (батьки, вчителі, викладачі, батьки в окупованих територіях) і не оптимізують рішення (пошук "золотої середини"), а спихують все на адміністрації та процес адміністрування, де інформацію дізнаємось постфактум, або через чутки.
Адміністрація та адміністрування — забезпечує сталість системи та реалізацію рішень (дозволити/заборонити; підтримати/відхилити), а не "розробку рішення". Тобто система чекає згори "надходження до реалізації", а на виклики реагує "інтуїтивно". Управлінське оптимізоване рішення задля громади/громадян не "розроблюється". Якщо вивчення проблематики й відбувається, то всередині самої адміністрації (всередині системи).
➡️ Тобто формуються рішення не для людей/громади, а для системи. Цей підхід був закладений радянським союзом, коли ключовим показником була не "ефективність", а "сталість". Сталість систем шляхом забезпечення лише рішень "згори" — єдного органу ЦК. Тобто відбувався процес "заадміністрування" з чим стикаються зараз всі наші органи управління та місцевого самоуправління. Особливо на місцевому рівні, де хоч й відбулась половинчата реформа, але циркуляція місцевих управлінців мінімальна.
➡️ Хочу зауважити, що ефективне західне управління базується на саме менеджменті управлінських рішень/ управлінні рішеннями з головними складовими: ➡️залученість (суспільне/експертне обговорення, окреслення проблематики від різних груп); ➡️ прозорість (доступ до інформації, або фактичного ходу/реалізації), ➡️ відкритість (можливість впливу на рішення, громадський та експертний доступ/вплив на "доопрацювання рішення"), ➡️ фіксація ефективності (тобто не прийняли та забули, а вивчення між "було" та "стало" з подальшою презентацією/інформуванням громадськості та корекцією), ➡️ легітимізацією рішення (тобто, отримання підтримки "умовної більшості", що завжди настає, якщо дотримуватись попередніх складових).
Допоки в нас буде "адмініструвальний перекіс" закладений радянським союзом як в систему, так й в голови людей, то система буде "адмініструвати рішення" заради своєї сталості, а не розвитку громадян/громад.