Що сталось з Беном Уоллесом: вчинки, наслідки, причини.
Ділюсь своїми роздумами та нікому не хочу нав'язувати думку чи зачепити комусь "внутрішнє". Ситуацію щодо заяви Бена Уоллеса та коментування Зеленським у дипломатичному плані вичерпано, тож настав час поміркувати, що взагалі сталось, щоб у майбутньому не повторювати помилок.
⏩ 🗣 Під час саміту вийшла достатньо дивна заява міністра оборони Бена Уоллеса про "вдячність українців".
Подібна заява була дивна з декількох причин: ⏩ по-перше, сама манера "порівнянь та формулювань" не характерна для британської школи дипломатії як і очевидна втрата емоційного контролю, а Уоллес один з найдосвідченіших політиків.⏩ По-друге, міністр оборони ВБ дійсно великий друг нашої держави: саме він першим в Європі лобіював важкі танки Україні (хоч поляки перші заявили, що передають, але про готовність (роздуми) першим заявив Уоллес); Уоллес координував вагому військову підтримку Україні (БК, артилерія, пакистанські боєприпаси) поки Сунак входив у стан справ; через Уоллеса відбулась перша передача ракет великої дальності Storm Shadow, порушуючи "американо-європейські табу".
Бен Уоллес виставив ніби Україна вимагає агресивно "благодійність", натомість даний підхід є кардинально неправильний. Україні надають не "благодійну допомогу", в Україну "інвестують задля безпеки самих європейців", інвестують задля того, щоб НАТО у майбутньому не втягнулось у війну з Китаєм, щоб Європа мала час переозброїтись, щоб зберегти європейську архітектуру безпеки. Тому зауваження про "Амазон" це зайвий сарказм та викривлення.
Чудову позицію висловила міністерка МЗС Фінляндії: "Ми на Заході повинні розуміти, що, очевидно, це не благодійність, тому що Україна воює за нас. Вони борються за нашу свободу та європейську архітектуру безпеки". Як досвідчений політик Уоллес має розуміти етичну складову питання допомоги як й агресивне бажання України інтеграції в НАТО. Подібні заяви несуть емоційне навантаження та реагування.
➡️ Щодо Зеленського, оскільки заява адресована "українцям", то реагувати безсумнівно потрібно. ➡️ Факт реагування Зеленського на заяву, як на мене, є правильним, але метод донесення інформації "сарказм", "висміювання" обрано помилково, хоча звісно зрозуміло, що це емоційна складова. Хоча там була вся наша дипломатія, яка б могла порадити президентові "правильний підхід".
На тлі "саркастичного" Бена Уоллеса у той день Зеленський міг іміджево виграти при правильних заявах на кшталт цієї: "Ми вдячні партнерам, про що говоримо при кожній зустрічі, але хочемо, щоб й партнери усвідомлювали, що допомога Україні це не "благодійність", а інвестиція у безпеку та стабільність Європи, бо за Україною може бути з часом й НАТО, і тоді британські, німецькі, польські сини будуть воювати з імперіалістичним злом". Як на мене, це був би приклад агресивної, але ефективної дипломатії, яка б на фоні Бена Уоллеса у той день значно б підвищила авторитет України.
➡️ У кінцевому результаті ми б не мали сумну заяву ще від одного друга України президента Литви: "Драма була дуже великою, і в якийсь момент у мене дійсно були підстави побоюватися, що текст (підсумковий документ) раптом може сильно погіршитися або що будуть прибрані вкрай важливі для нас і для України речі".
➡️ За словом "політик" ми забуваємо, що є ще "людина" з емоціями. Ми не знаємо з ким у той день на секціях говорив Уоллес, що його могло спровокувати. Мені виглядає, що емоційно Україна потрапила під "гарячу руку".
Річ у тім, що міністр оборони ВБ був головним претендентом на посаду генерального секретаря НАТО, не просто претендентом, він очевидно бажав цього та докладав зусиль і цілком ймовірно, що для Уоллеса цей саміт був не тільки "про Україну", але й "про його перспективи" і очевидно, що позиції Столтенберга не похитнулись, що й могло "емоційно" спровокувати Бена Уоллеса на тлі того, що очевидно пів року тому були інші домовленості всередині НАТО (після заяв Столтенберга про відставку).
Втома, розчарування і роздратування привели до такого результату, а непродуманість відповіді вже з нашого боку до зайвої "драми".