*Продовження (Частина друга)
➡️ Тобто, я правильно зрозумію, нам пропонують їхати на міни, які ми маємо «об’їжджати» за їх логікою, під ударом поки що боєздатної артилерії ворога та без повноцінного прикриття з повітря. Чому «аналітики» не уточнюють, що всі західні тактики базуються на паритеті в повітрі, або повному домінуванні і що операція «Буря в Олешках» немає спільних рис з операцією «Буря в пустелі». І чомусь видання не пригадує як воно ж у перший день загальновійськового наступу на рівні батальйон/ «втрачало свідомість» від фото підбитих 3 Leopard і 10 Bradley.
Далі цитата: «Українське військове керівництво пояснює/стверджує, що, не маючи авіації, вони повинні уникати непотрібних втрат у боротьбі з противником, який має набагато більший резерв новобранців і озброєння. Щоб зберегти людські ресурси, Україна задіяла в нинішній кампанії лише чотири з десятка підготовлених нових бригад».
➡️ Для мене цей фрагмент побудований наче ми маємо «виправдовуватись». Це не ствердження/пояснення/припущення — це факт. Ми не можемо морально та раціонально дозволяти собі «зерг/раш штурми» без необхідних «умов» як це робить московія.
Додам лише пояснення щодо кількості та резервів. Скоріш за все під фразою «з десятка бригад» мається на увазі 4 з 17 нових бригад про які заявив Міллі два дні тому. Грубо кажучи, зараз лише 1/5 сил від своїх можливостей залучили ЗСУ для наступу. При цьому 4 залучені бригади систематично просуваються вглиб ворожої оборони та не втратили свою боєздатність.
Видання зазначає, що більшість експертів та аналітиків не бажають коментувати публічно «український контрнаступ» через моральний аспект, але чомусь їх «моральність» не заважає це систематично робити раз на два тижні на основі «анонімності».
➡️ Загалом стаття змістовна та непогана, але червоною ниткою простежується тейк «підгону українського наступу» та «постійної оцінки», а не опису подій та інформаційної допомоги. Майже не розглядають тему «московських втрат» та зіставлення стану, а все вимірюють в кілометрах просування.
Щоб зрозуміти про що я достатньо однієї тези зі статті:
«На тлі відсутності великих перемог головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний закликає партнерів якомога швидше надати українським ВПС винищувачі F-16, щоб компенсувати українські недоліки».
➡️ І ось це оцінення у статті «відсутність великих перемог» і є проявом «аморальності» та предметом «моєї критики», яка ніби спонукає до передчасного руху та додаткових жертв з нашого боку задля американської телекартинки, самозаспокоєння та виборів.
Свій емоційний допис хочу завершити одним з небагатьох не анонімних джерел у цій статті WP генерал-лейтенанта Дугласа Сімса з Об'єднаного штабу Збройних сил США: «І тому там, де вони просуваються на сотні метрів в день, а подекуди і на кілометр в день, вони роблять це ціною величезних зусиль. Це важка війна, вона ведеться на дійсно важкій місцевості, під обстрілами. Якщо врахувати все це, тоді прогрес досить вражаючий».