Позитивний санкційний кейс: як США «віднайшли» для себе Киргизстан як приклад наслідування іншим
Можна уявити, що ми всі живемо на планеті рожевих поні, де всі виконують закони, слідують задекларованим принципам і так далі, але від правди, що кожна людина, суспільство, країна переслідує власні приватні/колективні інтереси не втекти.
⏩ Проблема з санкціями не в тому скільки їх та які вони. ➡️ Проблема в тому, як їх дотримуються. І тільки кілька місяців тому ЄС та США (здається в 11 пакеті санкцій) прийшли до розуміння, що потрібно не розраховувати, що всі «дисципліновано» будуть дотримуватись санкцій, а стояти з батогом, особливо у тих країнах, які взагалі не входять в «західний простір».
➡️ Є головний спосіб обходу санкцій у московії власне через європейські та американські компанії, які через азійські прокладки ведуть торгівлю технологічними компонентами.
Ключову роль в обході санкцій для московії відіграють: Вірменія, Грузія, Туреччина, Киргизстан, Казахстан (але доля зменшується в нього та перетікає в Киргизстан) та меншою мірою інші.
🗣 І, тут, вчора з’являється приємна для нас новина, що банки Киргизстану, Вірменії та Грузії через які московія здійснювала обхідні платежі за товари та послуги припинили співпрацю з московською системою Юністрім після того, як США ввели проти неї санкції.
➡️ Тож питання з якого дива, країни які наростили товарообіг з московією підсанкційними товарами у 300-700% стали такі «дисципліновані»?
➡️ Річ у Киргизстані. Точніше американському економічному показовому судилищі над країною. Річ у тім, що як я сказав міжнародна політика завжди обирає «шлях найменшого спротиву», тобто шлях «найменших втрат та проблем». Вірменія та Грузія в орбіті інтересів США та ЄС. Перша через врегулювання Карабаху та забезпечення стабільності в регіоні для Трансазійського транспортного коридору та енергоресурсів. Друга через ці ж причини + великі інвестиції, які США вклали у Грузію з 2008 року. А, ось Киргизстан, місце сили китайського капіталу, то інша справа для міжнародної політики США.
Думаю майже ніхто не зауважував скільки «підготовчої» медійності до санкцій проти себе отримав Киргизстан: статті у WP, огляди в Finacial Times, виступи О'Саллівана щодо Киргизстану.
А тепер слідкуємо за руками: 👉 2 місяці тому США та ЄС масово направляли до Бішкеку дипломатів, щоб сказати «ай-ай-ай», 👉 місяць тому в американських виданнях та таких організаціях як ЄБРР почали з’являтись цілі статті про те як Киргизстан допомагає московії обходити санкції, 👉 кілька тижнів тому О'Салліван заявив, що США готують санкції проти Киргизстану, два дні тому США ввели санкції проти киргизьких фірм і, о диво, 👉 вчора не просто банки Киргизстану, але й Вірменії та Грузії (які вочевидь зрозуміли натяк) вирішили дотриматись «санкційного режиму».
Що ми можемо почерпнути з цієї історії для себе?
⏩ 1. Країни, які допомагають обходити санкції для московії цілком можливо змусити дотримуватись санкцій, продемонструвавши «перспективу».
⏩ 2. Необов’язково місяцями розробляти «пакети подолання санкцій до пакетів чергового пакету введених санкцій» — достатньо простої наглядності перспектив.
⏩ 3. Міжнародна політика жорстка та цинічна і буде завжди обирати шлях найменшого спротиву, або шлях через найслабшого (в цьому випадку показовість забезпечили через Киргизстан як найслабшого, хоча серед об’ємів допомоги московії він поступається Грузії чи Вірменії, чи Казахстану)
А тепер рекомендую західним друзям провернути такий же «показовий» трюк з рядом американських чи європейських компанії, які складають 50-70% компонентів в ракетах московії. Явно поставлених в обхід санкціям вже під час війни та явно цей «обхід» реалізований не без участі цих компаній, які брали безпосередню участь чи свідомо «закривали очі», хто кінцевий споживач. Але покарати свої топкомпанії — це вже не Киргизстан, це фінансові втрати, політичні проблеми та відповідна внутрішня опозиція.