Що не так із «західними публікаціями про контрнаступ ЗСУ» та як їх «фільтрувати» та оцінювати?
Все частіше у західній пресі з’являються статті оцінки «успішності контрнаступу», що майже кожен тиждень генерують нову «сенсацію». Декілька разів огляди на каналі я вже робив, а ➡️ цього разу активно закидують новий «інсайд» від The Wall Street Journal під заголовками про те, що «командування США знало про недостатнє озброєння ЗСУ для наступу і розраховувало на «винахідливість»».
Але цього разу зроблю не огляд статі, а поділюсь своїм загальним підходом до подібних статей. Хочу поділитись своїми думками як я фільтрую «західну інформацію» і на що варто звертати увагу:
⏩ 1. Заголовки. Якщо заголовок побудований з якоюсь сенсаційною «інсайдерською» інформацією, то 90% ціль ⛳️ статті рівень «маспіпл» — насипати, отримати перегляди всередині своєї країни й забути, а нам ніч не спати й будувати «здогадки, хто черговий зрадник».
⏩ 2. Я виходжу з того, що жодне видання, аналітик не має вичерпної інформації про події на фронті, тому коли мені пропонують «готову інсайдерську «картинку/пояснення світу», то я це сприймаю скептично. Я впевнений, що доступ до реальної інформації обмежений як в Україні, так і тим паче за її межами, щоб хтось «анонімно» кожні два дні ділився «новою сенсацією».
⏩ 3. Ми сприймаємо західну пресу напротивагу нашій як «авторитети», але вони так само працюють на «масове споживання», в них так само є внутрішні «редакторські інтереси» і в них так само дуже обмежений доступ до інформації та якісних аналітиків саме зі східноєвропейського регіону, а тим паче України.
⏩ 4. Відсутність розуміння контекстів. Не раз ловив себе на думці, що наша телеграм/ютуб аналітика часто змістовніша за огляди західних видань, бо прив’язана не просто до «переказування анонімної інформації», а до місцевих контекстів та першоджерел.
Пам’ятаю в одній із лекції Т. Снайдер дав завдання своїм студентам знайти курси про Україну (навіть не академічні напрямки), які б давали розуміння студентам про «місцеві контексти». Студенти на наступне заняття не знайшли жодного курсу на все США. Який може бути «аналіз» інформації в медіа, якщо немає підготовлених «регіональних оглядачів», які ознайомлені з контекстами та розуміють різницю між «на Україні» і «в Україні»? У свої роки в мене був вибір курсів і спеціалізації або на близькосхідну політику, або франко-німецьку, що давало мені розуміння місцевих контекстів та занурення в них.
⏩ 5. Звідси випливає наступний пункт. Авторство. Дивіться, хто продукує ці статті. За відсутності підготовлених «регіональних оглядачів», недоліки компенсуються тими людьми, які географічно (на думку західних медіа) мають це розуміти. Найчастіше це журналісти західних видань, які були в регіональному відділені в москві й після 24 лютого звідти просто виїхали. Їх інформатори, розуміння, контакти та контексти — московські, а не українські (як й можливість впливу та замовлення статей), бо центральна редактура не має «регіонального спеціаліста для корекції змісту статті». Тому, умовний центр оцінює написане лише через «якість оформлення та побудову», а не контекст та верифікацію даних.
⏩ 6. І останнє, "американські вибори". Медіа так чи інакше симпатизують або одному, або іншому політикові/партії + замовлення. Технологи Байдена, хотіли побудувати передвиборчу кампанію на двох пунктах: залучення молоді (прощення «кредитів на навчання») та зовнішньополітична перемога курсу Байдена над московією (тенденція успіхів) на противагу заявам Трампа. Першу складову порубав Конституційний суд США, назвавши неконституційним рішення щодо «кредитів», другу складову активно використовують проти Байдена конкуренти: про «провал наступу», «непідготовленість та прорахунки».
Пересічному американцю «успішність» вираховується в кількісних показниках (просування км), а не якісних (тенденція фронту) ➡️ звідси і побудова статей західними медіа.
➡️ Тож сподіваюсь мої думки допоможуть Вам не впадати у стрес від кожного закинутого заголовка в наш інформаційний простір та вдало контраргументувати прихильникам «поляків 39-го».