Як успіхи на флангах Бахмута мають зірвати московський наступ на Куп'янськ та всю його "стратегічність"
Битва за Бахмут (яка не закінчувалась) мала для України ряд ключових результатів:
⏩ виграла час для підготовки наступу,
⏩ сконцентрувала ударні сили ворога на вузькій ділянці фронту,
⏩ перемолола ці ударні сили ворога та не допустила посування "пожежі війни" у бік великих міст.
Цього разу успіхи в оточені Бахмуту реалізовують нову ціль ⛳️ — створюють необхідність ворогу перекидати значні резерви. І найближче та найшвидше місце концентрації резервів у ворога це Кремінна.
Річ у тім, що певний час попри те, що ЗСУ взяли у вогневий мішок Кліщіївку та контролюють під'їзди до Андріївки, ворог буде закидати туди значні резерви в надії контратакувати, а головне виграти час для побудови лінії оборони Опитне-Отрадівка-Миколаївка.
⛳️ Друга. Головна ціль, щоб ЗСУ інерційно не вийшли по діагоналі Кліщіївка-Опитне-перехрестя доріг М-03 та Н-32, у разі чого ворожа логістика в Бахмуті "всьо". І якщо поки Кліщіївка відтягує та хоронить резерви ворога на рівні "батальйон", то ситуація в купі, яка складається під Яковлівкою та Берхівкою разом з Кліщіївкою може поховати вороже "угруповання" рівня загальновійськової армії.
➡️ 1. Хоч Яковлівка менш медійна за Кліщіївку, але (поки будемо лише судити з карт DS) просування до Яковлівки, яка є ключовим місцем "Соледарської оборони" відбувається цікавим образом: вклиненням з двох флангів одразу, ще в розріз або до доріг соледарської логістики, або самого Соледару, або двох одночасно.
➡️ 2. Під Берхівкою через ряд географічних незручностей ЗСУ почали вирівнювати та розширювати сам фронт, що створює рівнозначний незручний тиск для ворога й на Ягідне разом з Берхівкою.
➡️ Тепер ситуація виглядає наступним чином: втрата будь-якого з трьох місць чи Яковлівки, чи Берхівки, чи Опитного несе катастрофічні наслідки для солідного угрупування ворога. Тож у московитів цікава дилема: перекидати значні резерви, або почати відходити та планомірно вирівнювати фронт.