Куп'янсько-Сватівський напрямок, ЗСУ змушують ворога приймати стратегічне рішення.
💬 Як й писав раніше, ключовим для московії має бути вихід за лінію висот української оборони Копанки-Новосергіївка-Чернешина, ➡️ якщо ворогу не вдасться (спойлер не вдалось), то ворожий рух буде зупинено, а далі через специфіку місцевості, домінування ЗСУ на висотах, московитам буде необхідний відхід та перегрупування. Ведення резерву московією кілька днів тому не змінило розміщення сил і ЗСУ титанічними зусиллями почали стабілізовувати фронт.
Зараз згідно з мапою Deepstate можемо бачити, що з 26 липня по 30 липня ворожий плацдарм за р. Жеребець було зменшено з 67 км2 до 41 км2.
Очевидно, що коли ворог кілька днів тому вводив резерви, які тримав "для розширення прориву, а не власне його здійснення", то розраховував на інший результат.
➡️ Але розслаблятись зарано: московія має ресурси для продовження наступу. Питання, що вони оберуть.
➡️ Варіант перший. Це продовжити наступ із вкрай важкою логістикою та сумнівними результатами, який може включати втрату єдиного боєздатного угруповання військ здатного до наступальних дій.
➡️ Варіант другий. Зупинити наступ, але імітувати тиск, щоб командування ЗСУ було вимушено тримати певний резерв тут. Це означає, що ворог має постійно витрачати резерв на утримання в незручних місцях "плацдарму за річкою", "вклинення" під Зарічним.
➡️ Варіант третій. Відійти на вихідні позиції та почати перекидати сили з під Куп'янськ як резерв на загрозливі ділянки Бахмутського напрямку.
Більшість схиляється, що московія продовжить наступ. Але, фактом залишається те, що ЗСУ змусили ворога грати не за власним планом.
➡️ А поки Генштаб московії "думи думає", його війська вимушені триматись за незручні позиції та втрачати свій наступальний потенціал.
Але ще раз, ворога сприймаємо серйозно та без жартів. Кожна дія, кожна стабілізація, кожен метр просування ЗСУ це піт і кров, і, на жаль, втрати. Беззмістовне висміювання ворога — це шлях до знецінення титанічних зусиль наших хлопців.