💬 Про важливість розуміння внутрішніх контекстів партнерів і чому варто відходити від крайностей. Трохи на прикладі України та Польщі
Є така важлива проблема в нашому та й інших суспільствах. Міжнародні відносини, відносини між країнами розуміють як якусь пряму, яка йде або "до перемоги", або "до зради". Це головна проблема побутової оцінки подій. Формувати готове рішення на події в рамках "біполярної оцінки". Іноді ця "біполярна оцінка" межує вже з "суспільної біполярочкою".
➡️ Оцінка міждержавних відносин не має базуватись на "однорівневості" ("хто, що сказав"), цей процес є багаторівневий і виглядає як набір різних факторів/подій/заяв/дій/контекстів, які накладаються одна на одну та формують єдину лінію з багатьох компонент (ліній) у вигляді певного пульсу міждержавних відносин, який може підійматись та падати (і це нормально!). Звісно є критичні межі, коли умовно падає нижче рівня "життєздатного партнерства", але це окрема тема.
➡️ Реальний же стан речей, що кожна країна керується в першу чергу "власними інтересами" і це реальність, практика і це нормально.
Так має функціонувати держава — інтерес країни вище за все. Наше завдання як зовнішнього фактора/подразника зробити так, щоб набір компонент укладався у потрібний нам "пульс". Якщо він падає "це не привід для істерик", а сигнал для роботи.
🇵🇱 Для прикладу. Ситуація із Польщею.
Наші міждержавні відносини не впадуть нижче критичного, бо поки зараз обумовлені спільними стратегічними інтересами: нівелювання московії як головного джерела небезпеки у Східній Європі, розв'язання питання з білоруссю, інтеграція України в ЄС (бо це посилить вплив поляків в структурах стосовно німців та французів), розвиток регіонального партнерства "ініціатива трьох морів", Люблінський трикутних, Вишеград, що теж вкладається в прагматичний інтерес Польщі як розширення та закріплення впливу у східній Європі.
Так ось, ми маємо ситуацію "із зерном" і очевидною передвиборчою спекуляцією на цій темі. Нам це неприємно, ➡️ але не варто робити "трагедію міждержавних відносин". 28 червня Дуда заявив, що Польща скасує агроблокаду України. Це, напередодні виборів наштовхнуло на критику "слабкої політики Дуди" всередині країни та ріст, вибачте, йобнутої псевдоправої, проросійської партії "Конфедерація". Через тиждень губами Моравецького Дуда (а якщо бути об'єктивними не Дуда, а політтехнологи) почали зворотню "зернову політику" щоб втримати виборця.
⏩ Чи правильно це? Чи правильно порушувати міжнаціональні історичні питання задля "емоційного роздмухування?
➡️ З нашої позиції та інтересів — ні. Але зрозумійте одну річ — вибори пройдуть спекуляції вщухнуть. Ми взагалі незацікавлені в рості популярності Конфедерації, бо вони руйнують всю "стратегічність відносин". Якщо такий шлях обрали в PiS, ну ок — вони діють в рамках власних інтересів: втримати виборця, отримати компенсації від ЄС та інше.
❗️ Але головне: партнерство України та Польщі обумовлено перехресними спільними інтересами й допоки вони є (а вони є), то все буде "Ок". Не будуйте ілюзій, що хтось має скакати у весь опор, кидаючи все "своє" як Рохан на допомогу Гондору в захисті від орків. Будь-яке партнерство (не вірю у союзи в міждержавних відносинах) обумовлене в першу чергу "власними інтересами" і це факт, практика та реальність.
➡️ Тож до чого я, не варто руйнувати партнерство та робити з поляків "зрадників". Це наші партнери й поки наші відносини обумовлені "стратегічністю" з часом можуть перейти звісно і в "конкуренцію", але це все "нормальність".
🗣 Ось для прикладу "приємні заяви для наших вух" від ексголови МЗС в уряді Моравецького Чапутовіча "є держави, сильні, як леви, є держави, хитрі, як лисиці, і є держави, як гієни чи шакали. А ми зараз проводимо політику шакалів, гієн» (це стосовно "зернової політики" Польщі щодо України).
Тож розуміємо "контексти" та "внутрішню гру в Польщі" та не руйнуємо взаємовигідну "стратегічність партнерства", яке має ще дати "своє" в рамках національних інтересів України.