🍬 Чи став Китай насправді більш зговірливий?
Зустріч в Джидді та "поведінку Китаю" у більшості не оцінювали з позиції "причин", а констатували дії: приїхали, сказали, активно брали участь. Але чому Китай робив те чи інше? А відповідь у трьох причинах: ⏩ організатор Саудівська Аравія, ⏩ невпевненість у московії та (головне)⏩ оживити контакти з Європою.
⏩ Саудівська Аравія. Хоч неодноразово бачив статті, що СА "лягли" під Китай (коли погодились розрахунки вести в юанях, участь Китаю у врегулюванні відносин СА та ірану і т.д), насправді СА це самодостатній гравець, який переслідує набір власних інтересів (частково я розповідав про них в попередніх постах). І Китай розглядає СА як можливість просування "Один пояс, один шлях" в регіоні. Тож просто ігнорувати потребу СА в "респектабельності" зустрічі було б не варто, як і поводитись"погано" на саміті.
⏩ Невпевненість у мосоквії. Є цілий набір стратегічних факторів, які не дозволять Китаю допустити цілковитої поразки московії (без відповідних компенсацій). Але московія у "клубі авторитарно-тоталітарних" режимів показала свою слабкість: слабкість у військовому плані, слабкість у дипломатичному (китайці люблять лизоблюдство, але в рамках основної течії конфуціанства воно поцурається) і головне слабкість режиму. Набір факторів не надихають Китай по голову загрузнути разом з московією. Але, але...
⏩ І ключове - Європа. Китайський план посіяти вірус "стратегічної автономії Європи від США" через "хлопчика" Макрона явно провалився і не просто провалився, але більшістю був сприйнятий як втручання в справи Європи. ⏩ Далі, Італія заявила, що вийде із китайської програми "Один пояс, один шлях". ⏩ Німецький уряд у липні опублікував першу в історії ФРН стратегію щодо Китаю, де вказав на практику недобросовісної конкуренції та економічно агресивну політику Пекіна. ⏩ На підході до "антикитайської політики" Іспанія, якщо буде замінено лівий уряд Санчеса. І це не все ще, що відбувається "антикитайського" в Європі...
❗️ Щодо самого Китаю, то зараз в Піднебесній грозові хмари: економісти заявили, що економіка Китаю впала в дефляцію, експорт Китаю в липні в річному обчислені скоротився на 14.5%, в країні критично виросло безробіття серед молоді, США скоротили імпорт з Китаю на 24.3%, вперше за два роки імпорт Китаю з московії скоротився на 8%, і ще набір негативних факторів в банківському секторі та будівництві.
💬 Якщо дуже просто, то Китай не в "тонусі" до посилення конфліктності із Заходом. Колективний Захід звісно теж не в кращій формі, але санкційний марафон щодо московії трохи зміцнив "здоров'я" та показав практики.
Тож дуже просто: Китай вимушений трохи збавити оберти войовничості та підтримки московії. Чи перейде Китай на бік Заходу? Країна діє виключно з власних інтересів і за вигідними обставинами може "кинути" будь-кого, чи то нас, чи то московію. Зараз же Китаю поки вигідно "поторгувати обличчям" серед європейців, не більше. Це вимушений крок, але в рамках цієї вимушеності Китай може піти ще далі, а може й ні.
😁 Так до слова, два дні тому відбулась цікава ситуація між Китаєм та московією. Лавров зателефонував міністру закордонних справ Китаю (як союзнику), щоб пожалітись на саміт в Джидді та отримати підтримку, а отримав цікаву відповідь від міністра КНР: "Пекін відстоюватиме незалежну та безсторонню позицію щодо України та що зустріч в Джидді була ефективною та зміцнила міжнародний консенсус" (єдине зауваження без участі московії цей консенсус зміцнювався).
Але ще раз будувати ілюзії щодо кого, а Китаю точно не треба.