Як політтехнологи США з обох партій можуть допомогти ЗСУ? (Частина перша)
Звучить дивно, так? Не демократи чи республіканці, Пентагон чи Білий Дім, а політтехнологи? Поясню чому.
💬 Вчора вийшла стаття WSJ, яку більшість напевно чули чи читали, де редакція закликала Байдена передати максимально необхідне озброєння Україні. У статті відзначили, що критика наступу України є недоречною і, що українці прориваються через основну лінію оборони московитів, і що ми потребуємо більше озброєння зараз, а не через місяці й т.д.
➡️ Але нас цікавлять прикінцеві тези WSJ у яких сказано — політична доля президента Байдена пов’язана з успіхом України, хоч він завжди намагається уникати даної теми. Ця фраза може стати ключовою. Я її висловив понад рік тому у статті «Байден, Україна та підводний човен», де детально розписував чому так.
Цей аспект розумів не тільки я, цей аспект розуміють і політичні опоненти Байдена, особливо на тлі того, що цілий ряд внутрішніх ініціатив Білого Дому був провальним.
Так ось, очевидно, що гальмування Байдена лежить у трикутнику «Cалліван-Бернс-вік Байдена».
⏩ Про перших двох вже багато сказано — представники школи «real politic» та вічного занепокоєння. Виглядає, так, що саме ця двійка ізолювала генерала Міллі від контактів із Залужним, бо саме він мав тісні неформальні контакти із Залужним, і останній час намагався підкорегувати «занепокоєння Байдена у бік потреб ЗСУ».
⏩ Ну і вік Байдена — чули вираз, що у старості згадуєш молодість, що травичка зеленіша була, світ яскравіший, емоції більші. Так ось «біологічний розквіт» Байдена проходив у період «холодної війни» і цілком яскравих емоцій про «ядерну війну». Тоді між США і радянським союзом було правило — вирішувати стосунки на периферіях, не переходити межі (в озброєні у тому числі) та ні в якому разі не допустити прямого зіткнення між США та радянським союзом.
Україна для московії — не периферія. В розумінні Байдена геостратегічне значення України для московії, це як Куба для США у період «Карибської кризи», коли США на повному серйозні були готові розпочати ядерну війну.
Ті події, підкріплені емоційною фіксацією (юності) Байдена накладаються на страшилки московії «про червоні лінії». Його «емоційна заангажованість» + «вічно занепокоєні друзі» (Салліван та Бернс) формують хибне уявлення. Карибська криза та «червоні лінії московії» — це різні, а не тотожні речі як то малює в уяві Байден.
➡️ Звідси випливає ось ця млявість і постійна потреба тиску на Байдена.
*Продовження в наступному пості 👇