Як неправильні припущення наближають до неправильних рішень: або чому навіть маленька держава потужніша за велику імперію

Мені постійно ставлять питання:

«Чи було можливо уникнути війни? А що якщо ми…» і далі набір ймовірностей: відмовились би від євроінтеграції, обрали інших президентів і т.д. І далі набір цих питань породжує другу черговість помилкових суджень, а що якщо підемо на поступку, визнаємо Крим, відмовимось від ЄС і НАТО й в Україні буде мир.

Моя відповідь одна й та сама:

➡️ «Ні, не могли уникнути, було лише питання часу» і «Ні, це нічого не змінить (домовленості з московією), бо питання у сутнісних речах».

Сутнісне питання це те, що національна держава «Україна» живе поряд з псевдонаціональним утворенням «московія». У світі є «національні держави» та «псевдонаціональні». 

⏩ Псевдонаціональні держави, або приховано імперські — це утворення, які імперську ідентичність імітують під «національну», щоб бути рівними серед рівних націй.

Річ у тім, що псевдонаціональне утворення московія одна з небагатьох імперій, яка «протащила» імперську ідентичність від московської імперії через радянський союз до теперішньої стану та зараз пародіює національне утворення.

⏩ Чому наче великі та сильні імперії пародіюють національні держави?

➡️ Відповідь проста. Імперії заради стабільності намагаються створити штучну єдину імперську ідентичність шляхом «терору та мотивування» захоплених народів її прийняти: геноцид, чистки, або допуск до благ (пенсії), доступ до держ. структур та влади й т.д. Імперія прагне в рамках завойованих кордонів створити «псевдо національну ідентичність», щоб набути обрис стабільності, що характерний для національних держав. 

⏩ Національна ідентичність формується природно і характеризується тим, що навіть у разі втрати національних кордонів, вона продовжить функціонувати тривалий час на відмінну від імперії.

Якщо простіше, щоб перемогти імперію достатньо зруйнувати кордони її серцевини, або спровокувати велику внутрішню кризу, після чого почне розпадатись імперська ідентичність, щоб перемогти національну державу, просто захопити її територію недостатньо, необхідний тривалий та постійний процес геноциду.

Національна держава витриваліша та стійкіша, навіть якщо за певними показниками та в часовому вимірі історії виглядає слабшою. З промисловою, науково-технічною, інформаційною революціями всі світові процеси прискорились і той факт, що імперії до природної кризи проходили шлях у тисячоліття, зараз вимірюється десятиліттями. Єдиний шлях імперії виживати та підтримувати «імперську ідентичність» — це зовнішня експансія.

🇺🇦 Україна для московії — це як для нацистів омріяний «Lebensraum» (життєвий простір). Який забезпечує не тільки територією та ресурсами, але й підтримкою «імперської ідентичності за рахунок слов’янського населення» (концепція дугіна про «руZZький мир» (Lebensraum) та путінський «збір земель»).

Уникнути війни можна було у двох випадках:

⏩Перший,якби у 1989-91 рр. розвалились кордони імперської серцевини (мова за кордони рсфср, а не срср), а не трансформувались у «рАсію». Це б могло статись якби у чеченській війні не перемогла б московська імперія та у такий спосіб не «легітимізувала» чистку та придушення всіх національних рухів на поневолених теренах.

⏩ Другий варіант — це шлях безвійськової втрати суб’єктності та національної ідентичності — шлях лукашенківської білорусі. Тобто, придушення національної самосвідомості та ідентичності, та самовільна ліквідація власної державності.

Все інше було лише питання часу, місцем та засобів (гібридні чи прямі).

Часу, коли московська імперія стабілізує свою «імперську серцевину та набере потугу»; місце — війна буде в рамках території України чи світових блоків (вступ у НАТО значно б відстрочив події, але б не унеможливив, адже московія не одна країна з імперською ідентичністю та відповідними потребами).

Історія не знає «б», але точно «перемовини», «перемир’я» не змінить причину війни — сутність імперської ідентичності, а лише відстрочить до нового етапу «накопичення сил».