Чому Європа не стає «родиною»?
🇩🇪 Сьогодні після новин з Німеччини трохи «відіграюсь» на науковому фронті.
Я останні дні оновлюю свої знання в області глобалістики та геополітики, тому сподіваюсь Ви не проти якщо час від часу буду ділитись новими роздумами, які приходять у процесі.
В англо-саксонській (США+ВБ) геополітичній школі після 2 СВ Європа сприймалась як «молодший партнер», навіть щось схоже на «васалітет». Але ця школа активно проповідувала «становлення єдиної Європи» задля «розділення світової демократичної відповідальності».
➡️ Якщо коротко, то США достатньо складно та дорого із-за океану бути відповідальними «за світ» і вони не проти розділити цю відповідальність із сильним континентальним союзником на основі споріднених цінностей.
До розпаду радянського союзу домінантною силою в Європі була Франція. Німеччина була економічним серцем Європи, але розділена навпіл та з фантомними болями 2 СВ залишала себе другою. У геополітичному розумінні Німеччина «визнавала» першість Франції в багатьох процесах в Європі, а в глобальному через інструмент НАТО опиралась на США.
➡️ Після розвалу союзу та об’єднання Німеччини, німці постали ключовою європейською силою, переважаючи у всіх ключових показниках Францію і бувши набагато ближче до англо-саксонського союзу США та ВБ ніж французи.
Від 90-тих «об’єднану Європу» німці розглядали як концепт MittelEuropa (серединна Європа) у центрі якого мала би бути Німеччина. Цей концепт німці просували з двох цілей: ненасильницьке розширення впливу та продукт «об’єднана Європа як спокута гріхів».
У 90-ті французько-німецька «об’єднана Європа» мала дати відповіді на три ключові питання.
➡️ 1. Які межі «Європи»? Тобто, на які межі має розширюватись ЄС.
➡️ 2. Яке місце «самостійності» Європи у безпекових питаннях.
➡️ 3. Який підхід у розвитку Європи буде основний: німецький континентальний (MittleEuropa) з розширенням на схід чи французький середземноморський з розширенням у «зону впливу колоніальної Франції» чи синергетичний.
За майже 30 років (до 24 лютого) франко-німецький тандем не вирішив жодного стратегічного бачення.
➡️1. Вони продовжили «експорт демократії» та обіцянок на схід, ставивши країни колишнього радянського концтабору у загрозливе положення. Коли демократичний імпульс населення у тих країнах хоче доєднатись до європейської сім’ї їм кажуть «так», але коли починається питання справжньої інтеграції (найчастіше починали з безпекової складової — НАТО (до процесу вирішення економічної та корупційної складової у тих країнах)), то процес стає «цікавим» із «переминанням одного місця» та «консультаціями з москвою».
➡️ 2. Європа намагається грати в «автономного гравця» і часто для зменшення впливу США франко-німецький тандем загравав з московією «у стратегічні та економічні партнерства», підсилюючи ту. При цьому вкладатись у безпекові потуги Європи відмовлялись, віддаючи це питання до США.
➡️ 3. Через франко-німецьку конкуренцію нові європейські партнерства розглядаються не з позиції «розвитку» та «поширення цінностей», а з позиції «староєвропейської конкуренції» та збереження впливів для «старих гравців».
➡️ У купі це призводило до того, що Європа втрачала «імпульс» розвитку та розширення, приховувала свої слабкості за бюрократією і намагалась бути «геополітичним гравцем», коли по вуха загрузла у своїх «стратегічних слабкостях».
———————————————————
🎉 Збір для 115 ОМБр закритий. Я і хлопці дуже вдячні всім хто долучився до збору фінансово й інформаційно. На PayPal надійшло 523$ (19 148 грн), кошти в банці, всі скрини-підтвердження у коментарях 👇