Чому не варто занадто переживати за заяви Польщі щодо українських європерспектив
🗣 Вчора була заява польського міністра с-г про те, що проблема «зернових спорів може стати причиною гальмування Польщею підтримки української євроінтеграції».
Звісно я це сприйняв як українець на рівні «тупого викручування рук моїй країні, бити по наболілому». Але якщо відкинути емоції й раціонально поговорити, то ця заява майже нічого не значить, окрім загравання з власним електоратом:
➡️ По-перше, це не позиція уряду Польщі (про блокування євроінтеграції України щодо зерна) — це «відсебятина» від профільного міністра в рамках власного популізму. Це політична звиклість коли міністри ще працюють над «власним рейтингом» (а про ухили міністра Роберта Телюса є багато історій).
➡️ По-друге, ця заява немає поки жодної небезпеки для нас, бо зараз є чіткий перелік євроінтеграційних вимог до України від ЄС і там не прописана вимога «задовольняти польських фермерів», а до інших етапів інтеграції ще далеко. Більш того, попри необхідність Польщі легалізувати власне рішення (виправдання) перед СОТ через рішення Єврокомісії — Польщі це не вдалось. Єврокомісія скасувала як «колегіальний орган Європи» всі заборони щодо українського експорту.
➡️ По-третє, ну хочуть погратись заявами у популізм «нехай поки граються». Це неприємно, але не критично. Реагувати надемоційно на «польський популізм» — як на мене, неправильна стратегія.
Правильна — це прагматичне «юридичне вирішення» питання через звернення до СОТ та Єврокомісії (як так, що рішення Єврокомісії ігнорують члени ЄС, а коли йде блокування Угорщини, то всі танцюємо довкола них). Йдемо чисто прагматичним, а не емоційним шляхом.
➡️ По-четверте, важливим моментом є «самоізоляція Дуди» від «агропитання». Арго тему накачують Моравецький (прем’єр) та міністр с-г Польщі. Дуда якби «мовчить». Маю думку, що це для збереження «містка» міжособистісних відносин із Зеленським для майбутнього «діалогу» (у разі перемоги партії Дуди на виборах).
➡️ По-п’яте, наша надмірна емоційність ситуацію не змінить, але зіграє на руку двом групам інтересів (не нашим).
➖ Перша — це польські політики та фермери, які використовують «зерновий популізм». Чим більша емоційність питання з нашого боку, тим простіше маніпулювати суспільною думкою та роздувати тему.
➖ Друга група — це промосковські сили в Польщі, такі як «Конфедерація» та частково «Левіца». Для них будь-яка наша емоційна помилка буде методом передвиборчих спекуляцій на основі дискредитації України. Більш того є цілком загроза, що ці сили можуть мати «золоту акцію» в Сеймі. Тому, як на мене, давати привід для посилення їх позицій до кінця виборів не варто. Чим слабше здається «націоналістична» позиція PiS, тим більший відсоток перетікає до промосковської Конфедерації. Для PiS «зернова спекуляція» це ніби прояв «сили національних інтересів» для збереження електорату в конкуренції з Конфедерацією.
➡️ По-шосте, під час своєї євроінтеграції Польща проходила через схожу «агроагонію Франції». Але тоді у Польщі були більш потужні позиції: Німеччина затягувала Польщу в ЄС у надії врівноважити баланс сил з Францією та подолати «фантомний біль довіри після 2 СВ», а США затягувала Польщу, щоб збалансувати франко-німецьку конфліктність в ЄС. Проблема тут загальна, в ціннісних підходах ЄС.
➡️ Допоки «цінності» будуть програвати «грошам», Європа не стане потужним політичним геополітичним суб’єктом, а буде залишатись як економічна «залізно-вугільна монополія» з якої й починала.
Тому не варто бути надемоційними та підігравати й ворогу теж. Саме на емоцію нас провокують кожна зі «зацікавлених сторін». У нас є цілком прагматичні цілі.
Нормалізація відносин може відбутись після виборів у Польщі та Словаччині, коли необхідність спекуляцій трохи відпаде і там буде бажання теж слухати. Ну і промосковські сили програють, бо ризики цілком реальні.
Але все більше ловлю себе на думці, що східноєвропейські відносини Польщі-України все більш схожі на західноєвропейський відповідник відносин між Францією та Німеччиною.