Топ десант в Києві: візити міністрів оборони Франції, Великої Британії та Генсека НАТО
Почну з того, що будь-який прогноз «коли закінчиться війна?» живе рівно один день. Динаміка подій та факторів настільки об’ємна, що відповіді «аналітиків» «коли закінчиться війна?» не вартують майже нічого. Це працює в обидві сторони як для тих хто сповідує, що «війна закінчиться завтра», так й для «адептів, що війна до 2032 року точно».
➡️ Через об’єм ймовірностей та реакцій ми можемо лише окреслювати «тенденції».
Тенденція така — війна вже вийшла за «короткострокову фазу» чи планування «бліцкригів» як з московської сторони, так й з нашої. Ми переходимо у середньострокові/довгострокові тенденції війни на виснаження.
Більшість військового ресурсу Європи «що можна взяти тут і зараз» вже вичерпано. Те саме «про вичерпання якісних складських ресурсів» можна сказати й про ворога. Щодо складських можливостей США, то це окрема саме політична тема.
⏩ Перехід на «війну виробництв»
Можна припустити, що кінець 2023 року буде ознаменувати перехід на — «війну станків (виробництв)». І саме це закладає у свою стратегію щодо України західний партнер.
⛳️ Ціль — швидка виробнича мілітаризація України за підтримки Заходу, його технологій, фінансів та налагоджених ліній виробництв. Паралельно, щоб реалізувати дану стратегію відбувається тиск зі сторони західних партнерів на «антикорупційну складову». Формування таких умов для нашого політичного керівництва «хочеш/ не хочеш, а робити потрібно». Звісно наші партнери й свої національні потужності будуть вкладати в Україну, але ціль створити «симбіотичні виробництва України із країнами НАТО» з частковою локалізацією в Україні. Це вирішує ряд важливих питань від оборонних можливостей до економічних.
➡️ На сьогодні в Україні розгортають виробництва дві найбільші приватні оборонні компанії німецький концерн Rheinmetall та британський BAE Systems (та їх «дочірні відділення»). До них вже доєднуються американські оборонні компанії (якщо судити з останніх новин).
⏩ Тому невипадково, що міністр оборони Франції 🇫🇷 привіз із собою понад 20 представників приватно-державних оборонних компаній Франції. І більша частина його візиту є не публічною та «пов’язаною» з медіацією процесу домовленостей.
⏩ Тому невипадково, заїхав Столтенберг, який привіз із собою довгострокові оборонні контракти від НАТО щодо постачання боєприпасів.
⏩ Щодо візиту нового міністра оборони Великої Британії 🇬🇧Шаппса, то він певною мірою прогнозований та очікуваний. ВБ один з найбільших політичних союзників України у цій війні (підкреслюю, що не описався «політичних», бо інколи ця складова грає більшу вагу за об’єм наданого «військового» у порівняннях до інших країн). Тож час входження у посаду Шапса пройшов. У складі МО України теж відбулось оновлення. Тож ВБ та Україна (Шапс та Умеров) мають вибудовувати нові зв’язки партнерства. Про міністра оборони Шапса почитати на каналі можна тут.
🇩🇪 Єдине, що мене бентежить це відсутність візиту міністра оборони Німеччини, що виглядало б дуже органічно (ВБ, Франція та Німеччина + Столтенберг), але тут є три варіанти:
➖Відсутність часу;
➖або небажання вганяти себе в умови, де необхідно буде давати прямі відповіді на запитання щодо ракет Taurus;
➖або пов’язано це з тим, що візит Шапса здійснений для побудови впливу на позицію Німеччини теж (це про мою конспірологію щодо ВБ та Німечинни в контексті скандалу Wirecard).
Тож ці візити дуже важливі та знакові.
⏩ Важливі тим, що наші партнери готові «переходити», точніше «готові прийняти» факт того, що необхідно готуватись до «середньострокових перспектив».
⏩ І знаковим є те, що їх дії вкладаються у побудову стратегії витримати та виграти (ці середньострокові перспективи), а не у спробі примусити нас «заморозити» чи «схилити до сепаратного миру».