🇺🇸 Джонсон спікер: що тепер та які альтернативи? (Частина перша)
Головне питання в коментарях було "Що тепер?". Я б порадив коротко "почекайте, а тоді робіть висновки", але думаю така відповідь не влаштує більшість. Тому тримайте статтю у двох частинах.
Не буду казати, що це нічого не змінює. Ні, це погана новина, бо до останнього була надія в мене та не тільки в мене на поміркованого республіканця. Але як для більшості, хто цікавиться американською політикою, так і для мене стало дещо неочікувано як Трамп одним твітом «збриває» по вагомості третю особу в партії, яким був Еммер. Думаю від цього моменту помірковані республіканці пішли на перемовини щодо спікера та щодо України. На це певною мірою вказує й поведінка Джонсона «до» і «після» голосування.
Щодо тих, хто заявляє «все пропало» — це люди або які сприймають весь світ тільки через парадигму «зрада-перемога» і не розуміються на «сірих тонах», або людина, яка слабко розуміє американські контексти та політичну систему.
➡️ Тому буде три блоки: «про контексти політичної системи США», «про дивацтва виборів Джонсона» та «крайні варіанти для Білого Дому».
⏩Про контексти політичної системи США
▶️ Перше. Палата представників — це лише одна палата у двопалатному парламенті. Ще є Сенат. Так, спікер може не виносити на розгляд порядку денного питання підтримки України в Палаті представників. Але те саме може відбуватись для законів, які просувають трампісти і які вони мають узгоджувати в Сенаті, де більшість у демократів. ➡️ Тобто, у демократів є аналогічні методи блокування. Більш того у Сенаті є двопартійний консенсус із більшістю республіканців, які «за надання підтримки Україні». Тому «політично» та «медійно» питання до трампістів може стояти не про «підтримайте рішення про Україну», а «виставте просто на голосування» при цьому на це будуть тиснути й більша частина республіканців в Сенаті та група республіканців в Палаті представників. Це різні підходи. Тож перше що варто зауважити, що демократичний Сенат може вчиняти аналогічні дії щодо республіканської Палати представників.
▶️ Друге, що варто розуміти, це те, що федеральні інституції в США мають широкий діапазон автономності, особливо таке відомство як Пентагон. Виступ Байдена був не на пустому місці — це не тільки «перфоменс для отримання 105 млрд» — це декларація зміни поглядів та розуміння «розвалу безпекової системи світу». Це розуміння сформоване не Байденом самостійно. Це розуміння доповнено позицією та інформацією від Пентагону та розвідки. Є рівні доступу до інформації й пересічний конгресмен до багатьох деталей немає доступу попри свою посаду.
Пентагон переважно не втручається в політичні справи — «система розділення», але може увімкнути у крайньому порядку «пояснення для окремих випадків».
Зараз діяльність Пентагону і Білого Дому стратегічно вийшла далеко за рамки «політичного протистояння» демократів та республіканців. Напад ХАМАСу та залученість ірану та московії у процес, ймовірно з Китаєм, змінили «правила гри». І події в Ізраїлі напряму пов’язані з подіями в Україні.
▶️ Третє, Джонсон заручник попри те, що й від трампістів. Як долю Маккарті вирішив десяток кокусосвободівців, а основну масу голосів дали демократи, так й Джонсон має хиткий стілець, якщо виявиться недалекоглядний. Звісно, що це дуууже крайній метод буде для поміркованих республіканців, але їм необов’язково його застосовувати — достатньо давати не публічні натяки «про саму ймовірність». Якщо судити зараз із заяв ультраправого Джонсона, то він це розуміє, бо риторика «щодо України різко стала більш поміркованою».
*Продовження у наступному пості 👇