🗒Статті та есе Залужного
Дуже сильно маніпулюють статтею про Залужного, особливо ті, хто не спромігся прочитати в оригіналі, не спромігся прочитати дві статті та есе, що є взаємопов’язаними речами між собою та відійти від своєї буденності «пошуку та потреби зради».
Я насправді хотів би розмовляти зі співрозмовниками, які все це прочитали, щоб могли зрозуміти про що я… Тож зверну на важливі моменти, які я визначив для себе.
⏩ Контекст появи статті. Чомусь більшість не бере до уваги, чому головнокомандувач країни, що воює із загарбником приділяє увагу написанню есе для західного медіа, чому стільки думок, чому зараз?
➡️ Можна зробити висновок, що Залужний хотів, щоб його почули. Валерій Федорович не надто медійна особа, але медійна у конкретні та важливі моменти.
⏩ Чому зараз Валерій Федорович знову публічний, ставили питання?
➡️ В США республіканці потребують чіткого плану перемоги від України й що для цього потрібно, громадяни потребують чіткого вектора «що далі», щоб інформаційно ними не маніпулювали різні «гучні заголовки» та не накидували на вентилятор. Ми всі чекали на ту посадову особу, яка дасть офіційний погляд на стан речей — це дало інтерв’ю Залужного.
Позиційність не вирок — позиційність це виклик. Якщо об’єднати всі тексти Залужного через які проводяться аналогії з 1СВ , де «технологічний розвиток призвів до ступору сторін у великих наступальних операціях», то у текстах Валерій Федорович не фіксує «стан позиційності як вирок» він окреслює цей стан та ризики для країни, що несе цей стан, але головний акцент це окреслені підходи й методи виходу з цього стану.
⏩ Наступ не досяг поставлених цілей, але він не є «провальним» і не «є закінченим». З есе стає відомо, що за планами наші війська мали рухатись зі швидкістю 30 км на день, щоб за 4 місяці «дійти та повоювати в Криму». Залужний зізнається, що змінював двічі підходи: спочатку замінював командирів, потім змінював позиційність бригад, допускаючи різність рівня підготовки.
❗️ Але річ у тім, що швидкий «технологічний стрибок у поєднанні зі старими методами як широке мінування та старі методи окопування» стратегічно змінили підхід до можливостей на полі бою. Великі механізовані кулаки з обох боків стають безпорадними під сучасними методами розвідки та протидії. Сучасні оборонні методи перевершують наступальні технологічно. При цьому це реальність як для нас, так й для ворога.
⏩ Щодо ефективності дій нашої та армії ворога, то за три місяці наступу втрати виключно на запорізькому напрямку були у приблизному співвідношенні 1:1, в артилерії ЗСУ завдали більших втрат ¼ . Це згідно із візуальними підрахунками осітинера Naalsio.
⏩ Згідно ж його підрахунку в аналогічному наступі співвідношення втрат техніки під Авдіївкою 157 од. у ворога до 8 од. у нас.
➡️ Дії ЗСУ як й наступ будуть «постійними», де це можливо. В.Ф. чітко окреслив ризики для держави «фіксації стану позиційності» і що з паралельною потребою нарощування «технологічності» сили оборони будуть намагатись нав’язувати маневровий стан війни.
💬 Валерій Федорович Залужний дав відповідь, дав сигнал партнерам, окреслив для суспільства, що досягти швидкого завершення війни одним потужним наступом не стало можливим. Окреслив напрямки по яких потрібно працювати, щоб у середньостроковій перспективі здобути перемогу. Окреслив ризики як вони є й окреслив виходи, які вони є.
➡️ Московія зараз визначила вихід із позиційності — закидування м’ясом, що є найдешевшим ресурсом у середньовічній московії як зазначив Залужний.
➡️ Для нас В.Ф. акцентує, що ми не можемо собі цього дозволити й наш вихід має бути у «технологічності» і цю технологічність В.Ф. детально розписав, кому цікаво – читайте. Стаття раз, стаття два, есе.
➡️ Тексти Залужного мають цілком окреслену мету, мають необхідність і сподіваюсь будуть мати наслідки, й наслідки — це не тупе «перекручування та розповсюдження зрад у заголовках», бо очевидно це не ціль В.Ф., а наслідки це «усвідомлення», «реакції» та «дії» як пересічних громадян, посадових осіб держави, так й відповідних партнерів.