Частина третя (3/3)
Чому зараз Японія готова відмовитись від "асиметричних" відносин зі США та хоче бути "рівноцінним партнером із повноцінною міжнародною політикою" та ймовірними запитами на регіональне чи міжнародне лідерство?
Відповідь на це питання криється у декількох складових:
⏩ Сучасні безпекові виклики стали ширшими ніж будь-коли від 2СВ та встановлення комуністичного Китаю. Стратегія "економічної сили", яку сповідувало ЄС (та Японія) виявилась майже безпорадною у прямих безпекових викликах. А безпекові виклики зросли не тільки в обличчі Китаю, але й в проксі загрозах як північна корея, яка очевидно отримала доступ до ядерних, ракетних та супутникових технологій московії.
⏩ США залишаються світовими лідерами, але об'єм та перевага їх "домінації" значно зменшилась порівняно з десятиліттями минулого.
⏩ Молоде покоління політиків Японії вільне від національних комплексів 2СВ війни, глобалізоване у сучасному світі та хоче повноцінно реалізовувати економічні лідерські позиції країни у міжнародному плані (поза лише економічним полем).
⏩ Безпекова парасолька США вже не вбачається такою надійною. Звісно, Японія від цієї "парасольки" не буде відмовлятись добровільно, але стає більш очевидно, що США не встигає реагувати на "комплексність безпекових викликів та їх світову ширину". Плюс стрімкий ріст бажання США впасти в "ізоляціонізм" та невпевнені дії, щодо чинних "партнерств" не сприяють загалом впевненості в Японії (власне про що й говорила Ніккі Гейлі на дебатах) Тому, Японія убезпечує себе додатковими безпековими партнерствами.
Як глобальна зміна міжнародної стратегії Японії може вплинути на Україну?
🗣 Японія може стати більш зовнішньополітично та безпеково розкутіша, якщо відійде повноцінно від "асиметричних відносин зі США". Якщо дуже грубо порівнювати, то приблизно та "розкутість", яку отримала Велика Британія, коли вийшла з ЄС, але при цьому залишалась тісним партнером як з ЄС, так і зі США. ВБ могла впроваджувати як "консолідовану міжнародну політику", так й "власну", що дуже нам допомогло у багатьох моментах, коли ми спирались виключно на двосторонні відносини з ВБ, а не очікували колективних узгоджень політик в ЄС чи США. Японія шалено інтенсифікувала відносини із ВБ. Японія має потужні відносини з Тайванем. Японія має дуже теплі відносини й з Україною і є 5-ою країною за об'ємом наданої та задекларованої підтримки України.
➡️ Повноцінний перехід Японії з "асиметричних відносин" зі США до "партнерських" для України відкриє кілька можливостей:
➡️ У короткостроковій перспективі. Японія задля власної безпеки буде вимушена відходити від "невійськового стану". Якщо спиратись на гарні двосторонні відносини з Японією (Україна ще визнала Курильські острови окупованими), то можна домогтись "оборонної", а не тільки "фінансово-гуманітарної" підтримки від Японії. Головна умова, якщо керівна партія Японії проведе ряд змін у законодавстві про що говорили вище.
➡️ У середньостроковій перспективі. Україно-японські відносини можуть перерости у пряме стратегічне партнерство якщо над ними працювати без потреби "схвалення" чи "залучення" США як було б в асиметричних відносинах Японії. Японія вперше самостійно дивиться на Африку, ЛА та повноцінно на Океанію за "межами економічних інтересів", Україна може бути не виключенням.
➡️ У довгостроковій перспективі. Окрім спроб інтегруватись у НАТО та ЄС додатково (до НАТО та ЄС) Україна має будувати власні "оборонні та економічні альянси" і вісь Лондон-Київ-Тайбей-Токіо виглядає потенційно можливою та більш політично стабільною, та економічно перспективною ніж "умовний Східноєвропейський блок", де потужний фактор нестабільності - це історичні претензії та регіональна конкуренція. Хоча східноєвропейське партнерство теж ніхто не заважає паралельно розвивати. Чим більше партнерств, тим більше можливостей вибору та реакцій для нас.