Викривлене державне фінансування партій, або де закопані десятки тисяч дронів? (Частина перша 1/3)
Поки всі в тилу сконцентровані на бруківці, стадіонах та іншому. ➡️ Є ще одне можливе джерело підтримки війська — державне фінансування партій.
Цей допис не про заборону фінансувати партій (це неможливо через певні обставини) про що далі, але про те, щоб чинні парламентські партії ("Слуга народу", "ЄС", "Батьківщина", "Голос") не відокремлювали себе та не узурповували парламентську владу через наші об'єктивні реалії сьогодні.
Державне фінансування партій — це інструмент, який покликаний перетворити "партійну систему України" на "повноцінний інститут". Простими словами сформувати "партії", а не "проєкти". Цей механізм діє в багатьох країнах ЄС: Німеччина, Польща та інші.
⏩ Цей механізм та Закон є обов'язковим для України в рамках вимог ЄС щодо функціонування безвізу та євроінтеграції — це відповідь та розуміння наслідків для тих, хто популізмом грається на громадських емоціях щодо цього питання. Скасувати цей закон ми не можемо, бо будуть наслідки від ЄС — це як мінімум, а загалом це дієвий та необхідний інструмент, якщо він застосовується відповідно до призначення, суспільних викликів та логіки його функціонування.
➡️ Але станом на зараз цей механізм не відповідає своїм цілям ⛳️ бо:
а) протягом часу він викривлений від свого первісного сутнісного значення;
б) політична система зараз повинна мати інші пріоритети за політичну боротьбу.
У чому викривлення?
➡️ Перше викривлення. Закон передбачає фінансування партій відповідно до голосів, які та партія отримала на останніх парламентських виборах за формулою "кількість отриманих голосів" на "1% (67 грн) розміру мінімальної заробітної плати у році". Від початку партія мала подолати 2%, щоб розраховувати на цей механізм підтримки свого структурного розвитку. І це було нормально — це європейська практика. Є парламентські партії (які подолали 5%) і є позапарламентські (які набрали менше ніж 5%, але понад 2%), але мають мати теж фінансовий механізм для розвитку та тиснути на парламентські знизу. Ця конкуренція та наявність не "централізованого ресурсу" провокує партійний розвиток. Це адекватна політична конкуренція, яка у кінцевому варіанті провокує "розвиток" й держави загалом.
⏩ У 2019 році в "рамках оптимізації державного бюджету" Верховна Рада скасувала норму і підвищили поріг для фінансування до 5%.
➡️ По факту, парламентські партії колективно усунули собі позапарламентських конкурентів, позбавивши тих додаткових ресурсів для розвитку, що гарантувались законом. Але при цьому "забезпечили себе" та додаткову перевагу собі.
➡️ Друге викривлення. Сталося під час Covid, коли Верховна Рада у квітні 2020 року наклала мораторій на перевірки й НАЗК втратила можливість ці перевірки здійснювати та контролювати партійні видатки від маніпуляцій. Також були закриті реєстри для громадського контролю партійних видатків. Громадський контроль партійних видатків це цікава річ з декількох моментів: замовлення неіснуючої соціології (відмивання коштів), завищені ціни на друковано-агітаційні матеріали (відмивання коштів), неіснуючі офіси (відмивання коштів), або невідповідність кількості працівників до витраченого "зарплатного фонду" (відмивання коштів). Знайти цікавостей можна багато.
Лише 10 жовтня 2023 року НАЗК відновила доступу до Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру, але партії до 26 грудня 2023 року не зобов'язані подавати звіти. А далі аж протягом 90 днів мають подати звіти з 2020-23 рр. на перевірку.
➡️ Тобто, фактично Верховна Рада 9-го скликання (парламентські партії) проіснувала без звітності та громадського контролю за використання понад 3 млрд гривень з державного бюджету на власну діяльність. Головне покарання для партій від НАЗК за "порушення" — це позбавлення цього фінансування, але фактично "законне" право на це фінансування парламентські партії вичерпують 24 березня 2024 року.
*Продовження у другій частині👇