*Продовження (Частина третя 3/3)
Тому є три варіанти виходу із ситуації:
⏩ а) Зараз згідно із Законом партії можуть добровільно відмовитись від державного фінансування, що перенаправить ці кошти в держбюджет. Слуга народу, Європейська солідарність, Батьківщина, Голос — це не бідні партії й "добровільна" відмова від фінансування з держбюджету на час дії "воєнного стану" — це не буде трагедією для їх існування. Плюс, враховуємо той фактор, що кошти які виділяються з держбюджету з морально-етичної точки зору не можуть бути використані відповідно до класичного функціонування партії (агітація, реклама, інше). Так партії продемонструють, що готові відмовлятись від "чогось" заради перемоги. Тим паче, що їх фінансування за межу 24 березня 2024 року вже буде порушенням логіки Закону про "фінансування партій" та несправедливим явищем щодо інших позапарламентських партій та громадсько-політичних рухів.
⏩ б) Прийняти директиву чи додатковий Закон, що державне фінансування парламентських партій під час дії "воєнного стану"може бути використано виключно на утримання волонтерських офісів (з відповідною звітністю перед НАЗК, "де" та "що" ці офіси роблять), закупівлю військової амуніції на потреби військ.
⏩ Тобто, заборонити витрати партіям, що отримують державне фінансування на момент дії воєнного стану на такі позиції як: реклама, соціологія, з'їзди, друк партійної газети, утримання не волонтерських офісів та персоналу, що не здійснює діяльність на забезпечення відсічі агресії ворога, підтримку родин військових, постраждалих від війни, реабілітацію поранених і далі за логічним списком. Якщо ми об'єктивно кажемо, що виборам зараз не час та не місце, то й фінансування з держбюджету на політичну боротьбу, не час й не місце.
⏩ в) Закон про фінансування партій з державного бюджету не скасовується, а призупиняє свою дію на момент дії "воєнного стану", що потенційно можна аргументувати партнерам в ЄС.
➡️🗒 Сутність Закону "Про фінансування політичних партій із державного бюджету" була у тому, щоб посилити партійні структури та адекватну партійну конкуренцію, надати можливості "позапарламентським партіям" мотив участі у виборах (окрім проходження 5% бар'єру) та стимул розвитку структур, інституалізувати їх. Провокувати оновлення законодавчих органів.
Станом на зараз цей закон не виконує жодної з початкових цілей його прийняття (окрім, що це вимога ЄС):
⏩ позапарламентські партії (від 2%) як було передбачено під час прийняття Закону — вже позбавлені можливості фінансування на відміну від парламентських;
⏩ парламентські партії закріплюють своє домінування у часі (через об'єктивну неможливість провести вибори) та у фінансовому вимірі (подовжують себе фінансувати за межі логіки Закону (за 24 березня));
⏩ такий підхід створює неконкурентні умови для партій та рухів, що перебувають зараз поза парламентом на момент потенційних виборів, що колись відбудуться.
Тобто Закон, із механізму стимулювання партійної розбудови та конкуренції, деформувався у метод забезпечення парламентськими партіями собі "необґрунтованою логікою переваги". Ще й під час війни, коли політична діяльність не може бути реалізована повною мірою будь-яким політичним суб'єктом з урахування першочергових потреб — відсіч ворогу.
*Цікаві графіки та зведення у коментарях 👇