💬 Питання не втому, що "Трамп не хоче, щоб американці вмирали за Тайвань" чи те, що "Трамп хоче повернути чипи в США". Питання в тому, що США десятиліттями експлуатували статус лідера, отримували "західну політичну коаліційну підтримку" в економічних інтересах США в обмін на дотримання безпекового балансу.
Вважайте це певний баланс "взаєморозрахунків".
❗️ Зміст міжнародного права та міжнародної системи безпеки не у тому, що "коли тобі не вигідно, важко чи страшно, то всіх можна посилати лісом". Як раз навпаки.
Зобов'язання США щодо безпеки Тайваню прописані далеко не в "меморандумах". Оборона Тайваню фіксується ⤵️
▶️ Як елемент в національні стратегії оборони США;
▶️ Після 1979 р. відносини США та Тайваню регулюються "Законом про відносини з Тайванем"(TRA). Цей договір замінив "Оборонний договір 1954 р." між США та Китаєм (Тайванем). У Законі прямо прописано: «Сполучені Штати нададуть Тайваню такі оборонні вироби та оборонні послуги в такій кількості, яка необхідна для того, щоб Тайвань міг підтримувати достатній потенціал самооборони».
Також зазначено, що США будуть зберігати здатність (присутність в регіоні) протидіяти будь-якому застосуванню сили чи інших форм примусу, які можуть поставити під загрозу безпеку або соціальну чи економічну систему на Тайвані».
І головне. В договорі гарантується, що політика підтримки США Тайваню не може бути змінена будь-яким президентом в односторонньому порядку.
➡️ Якщо Трамп хоче в односторонньому порядку "дещо видозмінити" політику США щодо Тайваню, то це є порушенням міжнародного права, міжнародних договорів, міжнародних зобов'язань, національних протоколів безпеки й т.д.
➡️ Якщо Трамп готовий це реалізувати, то Трамп поставить США на однин щабель з московією чи іраном як порушника міжнародного права , принципів та цінностей.
➡️ Тоді цілком законно та морально США мають бути позбавлені їх "привілейованого положення" в західній безпеково-економічній системі, в першу чергу, та в міжнародно-політичних планах.
➡️ А Європі, Південній Кореї, Японії, Тайваню почати гарантувати національну безпеку самостійно та створювати додаткові оборонні союзи поза присутністю США. Можливо із розширенням і ядерного резерву та потенціалу такого союзу, також поза США, як елемент стримування від московії, китаю та північної кореї і як фактор виключення США за межі західного безпекового процесу як ненадійного партнера.
Але є надія, що Пентагон не дозволить Трампу руйнувати безпекову стратегію "поясів стримування" США, які є й елементом не тільки безпекового, але й економічного добробуту США.