Чи зможе Україна встояти без допомоги США? 🇺🇸(Частина перша 1/2)
Даний допис не значить, що я виключаю наявність допомоги від США, але ми розглянемо найгірший із можливих варіантів за принципом "що якщо". Я не можу дати вичерпну відповідь, бо банально не маю необхідної кількості статистичної інформації, яка є переважно засекреченою. Тому моя оповідь буде про обмежені контексти на основі власного сприйняття та потенційні перспективи.
➡️ Якби мене у 2022 році запитали, що буде якщо США припинять підтримку України, то я б відповів одним лаконічним добре відомим всім словом. Зараз же я відповідаю цілим дописом, бо достатньо кардинально змінились чинники, які впливали б на мою відповідь тоді й зараз. Серед цих чинників:
▶️ Європа переважно трансформувала своє стратегічне уявлення з "відносини з московією — ключовий елемент безпекової стратегії Європи" на "московія —ключова загроза безпековій стратегії Європи". Цього не було у 2022 році, цього, навіть, не було в першій половині 2023 року. Це почалось відносно нещодавно і відображається у цілому переліку заяв європейських лідерів про "ймовірний напад", "необхідність готуватись до війни" та тому подібному.
➡️ На практиці це реалізується в європейського ВПК, яке почалось переважно з другої половини 2023 року (бо літній наступ ЗСУ початково планувався як фінальний та забезпечувався переважно складськими резервами Європи). На максимальну потужність власного ВПК країни Європи мають вийти на початок 2025 року. Також, на практиці ця зміна відображається в побудові ліній укріплень в країнах Балтії, проведенні наймасштабніших навчань та іншого.
➡️ Головне це практично почало відображатись у діях та риториці щодо України. Правда в різних варіаціях: від тієї, де Україна має знищити військовий потенціал московії (Україна має перемогти) до більш цинічного та прихованого "Україна має виграти час поки Європа проведе переозброєння". Але перший і другий варіант має одну ключову особливість — це необхідність підтримки України.
➡️ Тож Європа почала формувати два стратегічні погляди: Україна має знищити військовий потенціал московії (погляд перемоги). Другий — Україна має виграти як мінімум час на переозброєння Європи (погляд "не програти"). Що перший, що другий варіанти мають в основі один простий логічний аспект — у будь-якому разі Україна має "встояти": економічно, військово, політично.
Саме категорія "встояти" є кардинально іншою від двох попередніх категорій: "швидко закінчити й згладжувати наслідки" (Київ за 2-3 дні) чи "наступ однієї надії" (контрнаступ, а далі домовлятись з тими розкладами, що є).
Зміна категорій, змінила й підхід до підтримки України.
• Категорія "швидко закінчити" — відображалась в "шоломах".
• Категорія "наступ однієї надії" — тільки в цільових чи річних програмах підтримки під конкретну ціль без масштабного розширення виробничих спроможностей самого ЄС.
⏩ Категорія "встояти" — відображається вже в середньострокових програмах військової та фінансової підтримки України терміном як мінімум до 2027 року.
Саме під цю межу йдуть й програми підтримки від ЄС (50 млрд, 20 млрд) чи програми підтримки від національних урядів країн ЄС: Німеччини, Швеції, Норвегії, Данії, країн Балтії та інших.
➡️ Тобто ці програми не дають можливість говорити: "Європа згорне підтримку як цю підтримку згорне США чи Україна військово провалиться на якомусь з етапів", хоча ця теза була актуальною та реальною у 2022 році, та, навіть на початку 2023.
Продовження в частині другій: "Чи достатньо буде спроможностей Європи?"👇