*Продовження (2/2)
➡️ Інше питання: чи достатньо буде спроможності Європи? Тут потрібні дані, яких особливо мало. Але можемо зафіксувати хоча б певні логічні "маячки".
📌 "Маячок 1". Європа у 2023 році вже надає більше половини військової та фінансової допомоги Україні порівняно з 2022 роком. Співвідношення 2023-го року було зафіксовано в республіканському звіті голів Комітетів на рівні 55% (інші донори) до 45% (США). У 2024 році потенційна вага допомоги Європи збільшиться як у %, так й в загальному об'ємі.
📌 "Маячок 2". Від жовтня 2023 року (як почалась епопея з шатдауном та спікерами) Україна переважно вже отримувала більшість військової підтримки з країн Європи й на цій же підтримці досі тримаємось. З грудня навіть обмежені пакети від США зупинились (залишилось тільки надходження з минулих років по програмі USAI (прямі замовлення у виробників)).
📌 "Маячок 3". Європа таки встигне поставити за рік (з березня 2023 по березень 2024) 1 млн боєприпасів попри, те що ще на листопад 2023 року показник виконання був лише 30+%. Тобто, спроможності виробництва дійсно нарощують.
📌 "Маячок 4". Європа має потужного дуалістичного лідера підтримки України, який відображається в політичному впливі Великої Британії та економічно-промислових можливостях Німеччини.
📌 "Маячок 5". У 2023 році включились, а у 2024 році розширюють свою підтримку України такі країни як Японія 🇯🇵 та Південна Корея 🇰🇷. Про них достатньо дописів на каналі
📌 "Маячок 6". Це війна на виснаження. Технічний та фінансовий ресурси московії теж є вичерпними та більш обмеженими ніж європейські. З одного боку московія здатна підтримувати війну у перспективі року, можливо років, а з іншого потенційних "чорних лебедів" теж достатньо: як-то вичерпні складські запаси техніки, дисбаланси економіки та інше.
Питання в тому чи з урахуванням підтримки Європи будемо здатні перетерпіти московію, чи ні. У цьому й фактичний зміст війни на виснаження. У цьому й важкість відповіді, коли не маєш необхідного обсягу "чистої" інформації.
➡️ Про потенційний мій погляд на війну у 2024 році є окремий допис, тому повторюватись не буду. Лише одна теза звідти, як я зі своєї дзвіниці бачу цей рік — вчинити спектр дій, щоб виснаження ворога у 2024 році було кратно більше за наше.
Щодо затягування, скорочення, відсутності підтримки від США, то звісно в цьому немає нічого хорошого, бо це банальне виснаження тих же 155-мм снарядів, яке трансформується у більші втрати для України.
➡️ Щодо критичності відсутності такої підтримки, то в першу чергу відсутність підтримки США вплине на наступальні спроможності України, точніше зафіксує стан відсутності необхідних спроможностей (ресурсів) для наступу. З іншого боку підтримка від ЄС та посилені спроможності ВПК, про які ми знаємо з різних лоскутів інформації, свідчать про те, що її має бути достатньо нам для оборонних операцій.
Що робити далі?
⏩ Ну, по-перше, сподіватись, що якась таки підтримка від США як мінімум у 2024 році попри все має бути (зараз ми з Вами дивимось на найбільш критичний варіант). ⏩ По-друге, виснажувати ворога, вкопуватись і виснажувати, донатити та виснажувати, підривати та виснажувати. І намагатись робити це кратно якісніше ніж те саме ворог робить щодо нас. Мінімум ми все маємо робити втричі краще (втричі більше палити техніки, втричі якісніше зберігати особовий склад, втричі більше донати, втричі більше підтримувати один одного), а бажано виходити далі за межі"втричі".
Паралельно готувати більш якісно резерв та надавати йому початковий бойовий досвід у більш "безпечніших" оборонних операціях, щоб на момент, коли ворог дійде до "критичної точки виснаження", ми не повторили помилку, коли наш наступ для 50-70% особового складу був першим практичним військовим досвідом.
➡️ Тож на 2024 рік кожен українець, який бажає перемогти (пере-могти, зробити більше ніж можеш початково) має поставити собі за мету бути втричі кращим в усьому за москаляку в цьому році (служба, робота, родина, донати), витерпіти, і на тлі виснаження ворога довести цю перевагу в чотири, п'ять і далі разів в наступний рік.