*Продовження (Частина друга 2/2)
▶️ Бронетехніка. На 1 млн військовослужбовців є лише близько 2500 бронетехніки серед них переважно виділяють: 1000 BTR-60PB та 300 БМП-1, є місцеві локалізації БТР-80 (M-2010) та переважно все інше це легкоброньована колісна техніка.
▶️ Артилерія 🔫. Ось тут найбільші ризики: 3000 буксированих і 5400 самохідних гармат і гаубиць, 2000 РСЗВ. Переважно все це дуже старе, тому скільки з цього існує реально неможливо сказати. Це цілий зоопарк калібрів: 107-мм, 122-мм,130-мм,140-мм, 152-мм, 170-мм.
Наприклад у цій кількості в сотнях є такі динозаври як МЛ-20 (зразка 37-их років). Для прикладу в реактивну артилерію включені 107 mm Type 63 (600 од) чи є BM-24 (500 од.). Сучасні зразки як-то РСЗВ KN-09 чи KN-15 обмежені десятками. ➡️ З одного боку північна корея саме в артилерії може бути донором запчастин, але з іншого боку зоопарк калібрів (є сумніві, щодо виробництва снарядів під все це взагалі існує), застарілість ТТХ використання, низький фін.ресурс для зберігання/ відновлення техніки ставить багато питань щодо кінцевих можливостей.
▶️ ВПК північної кореї. Його малюють як якогось монстра, але насправді це не так з кількох причин — перш за все це технології та підготовлені працівники. Технології можна взяти з Китаю чи московії тепер, а ось необхідний робочий потенціал...
➡️ Населення північної кореї складає приблизно від 23 до 26 млн. Відповідно до статистики мінусуємо 5.4 млн дітей хоча б до 14 років. Мінусуємо 1.2 млн військовослужбовців, мінусуємо кількість правоохоронців до 0.5 млн, мінусуємо 2 мільйони людей старше 70-ти. Отримаємо 13.9-16.9 млн економічно активного чоловічого та жіночого населення. З них до 25% зайняті у с-г. Залишається 10.4-12.6 млн.
З 10.4-12.6 млн потрібно відмінусувати: держслужбовців, вчителів, лікарів, сфера послуг. Скільки це вже не можу сказати. Ще варто врахувати фактори: електрифікація країни, яка менше ніж 50%. Візьмемо фактор, що люди на виробництво потрібні зі спеціальною освітою і таке інше. Фактично північна корея має вкрай обмежений людський ресурс для ВПК. Одне діло надати, що виробляли десятиріччя, зовсім інше діло наростити річний випуск на потребу московії, щоб надавати з конвеєра.
➡️ Тож підсумуємо. Попри об'єми запасів північної кореї на папері "потужність її ВПК" створена більшою мірою її мілітаристичним іміджем. Якщо ж дивитись у глибину, то утримання 1-1.2 млн армії з десятком ядерних боєголовок протягом 10-15 років лише за 3-4 млрд в рік дає сумніви щодо фінансування "відновлення" чи "підтримки" техніки у задекларованій кількості та придатному вигляді. Ще варто враховувати, що переважно вся ця техніка 40-50-60 рр. випуску, яка була свого часу надана північнокорейськими союзниками у роки Корейської війни. Нові ж зразки озброєння налічують лише десятки одиниць випуску за суттєвий проміжок часу.
💬 Можливо я помиляюсь у своїх судженнях, але не бачу спроможності північної кореї швидко наростити випуск будь-чого на потреби московії після вичерпання складських запасів. Ще варто враховувати необхідності компенсації вже наданого та мінімальний поріг збереження боєкомплекту для власної артилерії, яка має брати кількістю пострілів (тримати баланс сил з Південною Кореєю). Головний же сумнів — це фактор обмеженого людського ресурсу в північні кореї, який би міг бути залучений для збільшення виробництва ВПК. Інша справа це втручання Китаю через північну корею для підтримки московії, але це інша тема розмови.