Що підписує Україна з країнами НАТО та як правильно цим користуватись?
Останні 24 години активно шириться полеміка, що підписує Україна з Великою Британією, Німеччиною, Францією.
➡️ Нагадаю, що після останнього саміту НАТО країни-члени Альянсу зобов'язались розробити та прийняти договори "гарантії безпеки з Україною", часто ці договори відсилали до словосполучення "подібні до Ізраїлю".
Після вивчення тексту договорів люди розділились на дві групи: "це ні про що (Будапештські меморандуми)" та "це важливі договори". І дві групи по своєму праві.
Почнемо з того чим ці договори не являються:
▶️ 1. Це не безпекові й тим паче не гарантійно-безпекові договори. Просто одна фраза із прикінцевих положень: "Ця Угода може бути припинена одним з Учасників шляхом письмового повідомлення іншого Учасника про свій намір припинити дію Угоди".
Звісно ніхто не сподівався на статтю 5 НАТО, але "безпековим" та "гарантійним" не може бути те, що в односторонньому порядку може бути скасовано. Тим паче для цього не обов'язкова навіть денонсація угоди через парламент та відповідні процедури.
▶️ 2. Угода не є "про довгострокове безпекове фінансування" з простої причини, бо не закріплені конкретні суми (намір — це не сума). Для прикладу "ізраїльські угоди" мають конкретний об'єм фінансування безпекового сектору від 3 до 4 млрд в рік.
Часто є засекречені додатки, можливо і в наших договорах вони є і я тоді помиляюсь в оцінці, але поки це "Кіт Шредінгера".
Так це "Будапештський меморандум" тоді? ➡️Ні. Необхідно визначити, що це за договори взагалі за своєю сутністю.
➡️ Це повноцінні міждержавні, двосторонні договори. Середньострокові — 10 років. Ці договори є чинні, це саме договори, а не меморандуми. Є класифікація міждержавних договорів, які за певних обставин та за "згодою сторін" можуть не потребувати ратифікації. У договорах зазначено, що вони набирають чинності від моменту підписання.
⏩ Ці договори не безпекові, а міждержавні рамкові договори всеосяжного двостороннього партнерства. Я б так їх визначив. Дві країни підтверджують, що їх партнерські відносини вийшли на певний новий рівень і закріплюють/формалізують цей стан у конкретному договорі. Якщо "рівень партнерства" впаде, то ці договори, які закріплюють стан будуть скасовані.
Яке практичне значення мають ці договори?
💬 Уявіть дитячу іграшку пірамідку з кольоровими кружечками. Там є основа та кольорові кружечки. Основа на яку одягаються кольорові кружечки — це є наша рамка, рамковий договір (що ми власне й підписали). Кольорові кружечки — це секторальні договори, які МИ (держава Україна) маємо розробити, спираючись та легалізовуючи свій намір через відсилку до "рамки", яку ми зараз підписали.
Для прикладу в рамковому договорі є "про спрощення чогось", то міністерство України, розробляє конкретний проєкт договору стосовно даного пункту з відсилкою (легітимацією та легалізацією) до прийнятої рамки, де це зазначено.
➡️ Тобто, держава Україна отримала поле для підписання майбутніх важливих та потрібних угод для розвитку нашої держави (бо наш договір-рамка дійсно об'ємний за секторами й охоплює не тільки "безпеку").
➡️ Зараз українські правники, міжнародники, дипломати, секторальні представники (міністерства) мають сідати вичитувати кожне слово і семантичне значення обертів в рамковому договорі, що ми підписали, та розробляти під них СЕКТОРАЛЬНІ пропозиції, які мають бути формалізовані в нові міжнародні договори.
У такому разі те, що ми зараз підписали/підписуємо є потужною та корисною міжнародною основою для нашої держави. Якщо цього не зробити, поставити типу "зроблено", або чекати дій від партнерів, то ці договори дійсно будуть ні про що, бо наша основа (рамка, яку ми зараз підписуємо) буде банально пустою.
➡️ Фіналізуємо. Ці угоди не є безпековими як їх окреслювали європейські лідери для заспокоєння українців після саміту НАТО.
❗️ АЛЕ! АЛЕ за правильного підходу ці договори мають позитивно вплинути на безпекові, економічні та політичні складові України. Питання лише до професійності нашої сторони скористатись цією "рамкою".