🇨🇳 Вінні й П'яточок: наскільки зросли китайські ризики для України?
Якщо чесно — я не маю чіткої відповіді на фразу «наскільки зросли?», бо не особливо важливі ті 20+ документів підписаних Сі та путіним: будь-то як всі радіють «експорт топінамбура та хрящів» чи «стратегічне партнерство».
➡️ Комуністичний Китай це та країна, яка не може бути «союзником чи партнером» для будь-кого окрім себе. Тому щоб зрозуміти стало «гірше», «краще» чи «ніяк», треба зрозуміти на якій стадії оцінки та прийняття ситуації Китай. Чого він бажає?
💬 Він ще на стадії «балансування» (яке було від 2022 р. для уникнення зайвих, але не критичних санкцій)? Він зараз на стадії «агресивного торгу» (підвищення ставок) чи вже у «конфронтації»?
➡️ Хоч я достатньо позитивний автор, але на мою думку, Китай зараз на стадії «агресивного торгу, який переходить в конфронтацію». З Європою Китай ще «торгується», зі США вже йде на «конфронтацію», але цьому раді й США, бо відновлення біполярності вирішує ряд проблем для самого Вашингтона, у тому числі у взаємодіях в Європі. Це я описував перед візитом Блінкена.
Річ у тім, що візит путіна ширший за звичайні до цього, оскільки наявність понад 50 міністрів і віцеміністрів натякає на певну взаємодію. Питання лише, який відсоток показовості в цій взаємодії. Про що я? Звісно путін й продаж кісток з топінамбуром продасть піплу як «прорив відносин», але ключове, що на практиці бачить Китай:
➡️ 1. Перед ЄС. Китай за допомогою зустрічі з путіним хоче продемонструвати, що у погроз від Урсули фон дер Ляєн можуть бути наслідки для безпеки Європи. Але, ймовірно, це все ще суто показово, щоб не переходити статус-кво та не провокувати зближення ЄС зі США проти Китаю, поки є шанс для Пекіна вибороти «стратегічний нейтралітет Європи» для протистояння США/Китай.
➡️ 2. Перед США 🇺🇸. Продемонструвати близькість найбільшого геополітичного страху США — союз московія+іран+Китай як синхронний фронт. Хоча це вже відбулось, але США ще не може пройти психологічну стадію «прийняття» та "усвідомлення". І, зрештою, прийти до висновку, що найпростіший зараз варіант — це обрубати в цьому союзі московію через повну поразку, незалежно до ризиків розпаду ядерної країни.
➡️ Візит путіна відбувавсь на фоні того, що після 2 років вагомого зростання торгівлі між московією та Китаєм, вперше зафіксовано «зниження», про що передає Bloomberg. Це зниження стало наслідком того, що частина банків Китаю почали відмовлятись обслуговувати московські платежі й приймати навіть юані. А це своєю чергою стало наслідком того, що США та ЄС нарешті почали вводити вторинні санкції на китайські фірми.
Тобто, відповідь «наскільки гірше все це для нас?» лежить в площині, який відсоток «показовості» в діях Китаю ще залишається, а який відсоток «практичного геостратегічного вибору» та відповідних наслідків Китай готовий "переварити".
➡️ На мою думку, спроба домовитись з Китаєм 🇨🇳 — безглузда.
Чому? Бо Китай може відмовитись підтримувати московію лише у тому разі, якщо ця відмова буде нести в собі більший інтерес. А ми не можемо сформувати Китаю «більший інтерес», окрім «віддамо міфічний Далекий схід». Китаю не потрібен Далекий схід, бо він за будь-яких обставин буде мати опосередкований контроль над цими територіями. Китай та країна, яка вміє чекати та вичікувати. Фізичну передачу у будь-якому варіанті не допустить США та ЄС, бо це кратне підсилення Китаю.
Московія може запропонувати Китаю більше за нас та союзників із «геостратегічної» точки зору. Тому віра у «переманити» Китай, як на мене, безнадійна.
Єдина для мене ціль ⛳️ взаємодії з Китаєм — це намагатись якнайдовше утримувати його у проміжку між «показове підвищення ставок» та «відкрита блокова конфронтація».
➡️ Тобто, удавати, що слухаємо Китай, його думка для нас «важлива» (десь там глибоко), грати на самолюбстві авторитарних лідерів, але не покладати на Китай надії, не розглядати його «нейтральним», а готувати союзників до сприйняття, що Китай — не переманити й тому побудова стратегій перемоги/завершення війни довкола Китаю — це ілюзія легкого шляху.