Як Європа на мільйони євро фінансувала ворожу агентурну сітку в московії. Огляд новини в контексті праці Френсіса Фукуями "Лібералізм та його протиріччя".
💬 Почну з другого, хоч мене точно не можна назвати фанатом Фукуями, але відкидати важливість даного науковця у світовій політичні думці теж не маю права. Фукуяму не дуже любив через його підхід у ранніх роботах, в яких він підносив в абсолют власну теорію "кінця історії" та перемоги демократії, теоретичність якої зрештою була спростована реальністю.
➡️ Але його пізні праці нарешті стали (на мій суб'єктивний погляд) більш помірковані, що вкладаються в мою ідеологічну матрицю "правого лібералізму". У своїй роботі Фукуяма аналізує та намагається дати відповідь: "Де ми звернули не туди?".
Але спочатку до іншої новини⤵️
➡️ Данські видання та The Guardian після витоку інформації з московитського "ПравФонду" отримали доступ до внутрішніх документів даної організації. З цих документів стало відомо, що "ПравФонд", який все ще продовжує функціонувати в Європі, займався наступним:
▶️ На мільйони євро утримував десяток новинних порталів та медіа, які під виглядом "захисту прав невинних московитів" просували за методичкою московитські наративи.
▶️ Здійснювали збір інформації та кооперацію з розвідкою, проводили операції впливу за наказом спецслужб з москви.
▶️ Захищали та фінансували інтереси місцевих агентів.
У 40 документах, які отримали видання стало відомо, що "ПравФонд" реалізовував операції впливу у 48 країнах Європи та світу.
➡️ Але більший парадокс в тому, що як "міжнародний фонд" цей Фонд отримував від національних урядів країн Європи гранти в мільйони євро. По факту уряди країн Європи коштами власних платників податків фінансували організаційну структуру московитського впливу.
Як так сталось?
А сталось через "надмірність".
➡️ Надмірність (викривлення класичних ліберальних ідей) та нехтування банальною логікою. ПравФонд, який створений за окремим указом путіна, в апріорі не мав права функціонувати у Європі після 24 лютого.
Це як організація, яка створена за підписом Гітлера функціонувала б під час 2СВ у Лондоні та більш того отримувала б від британського уряду кошти на реалізацію задумів Гебельса. Історія з ПравФондом це підтвердження "надмірності" та "викривлення" концепцій прав людини, толерантності та терпимості, які зрештою приводять до того, що агресора намагаються прирівняти до жертви, бо це ж "війна путіна", а громадяни за такою логікою не несуть відповідальності за власну державу...
➡️ "Надмірність" та "токсичність" це ті причини, які можна підсумувати з книги Фукуями.
Крайні ліві та крайні праві зациклились на боротьбі з нульовою сумою. Окрім того, що "крайній прогресивізм" та "крайній консерватизм" звели свої ідеали в релігію та часто конспірологічні теорії. Вони породжують ненависть не тільки один до одного, а загалом до держави як інституту. Крайні ліві прогресисти вважають державу ворогом, що "їх обмежує" та перешкоджає просуванню їх "утопічного егалітаризму", а крайні праві вважають всю владу лівацькою без об'єктивного розподілу, що зрештою призводить до того, що крайні праві підтягують під свій концепт все і всіх, і тих хто не відповідає "критеріям" (навіть правоцентристів) вважають за ворогів.
⏩ Війна крайностей занурює Західний світ у пітьму агресії, токсичності та ненависті, що породжує кризу. Розвиток Європі забезпечував баланс, а не боротьба крайнощів на "знищення", де цілком об'єктивно кожна зі сторін не здобуде "абсолютну перемогу".
➡️ У цій праці (як я зрозумів) Фукуяма "точкою, де звернули не туди" вважає початок викривлення "економічного неолібералізму". Економічний неолібералізм виник як цілком правильна потреба 70-80 рр. "дерегулювати зарегульовану державу", що втілилось у політиках Тетчер, Рейгана та інших, але зрештою було викривлено до тієї міри, що держава вбачалась "або ворогом", або тільки інструментом "соціального розбещення громадян".
Підсумував Фукуяма свої роздуми так: "Тож відновлення відчуття помірності — й індивідуального, і колективного — є ключем до відродження (скоріше виживання)".