💬 Певний час думав, що можна ще зробити, щоб розширити фінансування ЗСУ, особливо залучити те фінансування, яке може піти на оборонні закупівлі всередині країни. І паралельно прийшов до висновку, що ми втрачаємо креатив. Через різні аспекти від втоми до буденності. З одного боку рутина, системність та автоматизація процесів — це плюс. Але з іншого боку про креатив не варто забувати.
Війна звісно жахлива річ і перекрити цей жах немає чим, але якщо ми вже в цій позиції, то з нашого положення варто витискати максимально із доступного. Наприклад. Війна дає медійність — користуємось, війна дає певний емоційно-ідеологічний шаблон стосовно України — користуємось і так далі. Ми відносно правильно робимо, що концентруємось на міждержавному рівні — держава так й має робити, він основний.
❗️ АЛЕ. Але війна це не тільки протистояння зброї. Це протистояння ідей та креативів. Наша медійність та наше положення дає нам можливість активно співпрацювати й зі світовим приватним сектором, який схильний до нас (найбільш яскравий приклад Баффет).
Але не чекати поки вони "самі прийдуть", а створювати умови, ідеї, щоб подібні «баффети» до нас завітали. А з цим необхідно тоді фантазувати, пробувати та реалізовувати. До речі Баффет вже витратив на підтримку України понад 200 млн$ не тільки з ідеологічної точки зору, але й інших осяжних інтересів.
➡️ Далі розповім приклад ідей залучення "подібного приватного бізнесу" в Україну⤵️
Світ має потужну платформу Netflix. Знаємо, що платформа перестала працювати на московії через війну. Її директорат висловлював підтримку Україні та реалізує ряд фінансових програм для нас: серед останнього це фінансування від Netflix по 10 000 доларів 20 українських проєктів із розроблення сценарію повнометражного художнього фільму і таке інше.
⏩ Але головне для нас — Netflix це ресурс у 270 млн людей (підписок). Наче лояльний до нас ресурс (якщо моя інформаційна бульбашка актуальна). І треба пробувати цей ресурс залучати у більш широкі мережі кооперації: вийде не вийде — це питання вже спроби. Головне спробувати.
Наприклад Netflix працює під підписку. Ідея така, що якщо запропонувати підписку на Netflix щось типу "профінансуй перемогу демократії".
▶️Умовно підписник купляє щомісячну підписку "на допомогу Україні", а натомість отримує продукт у вигляді документального та художнього кіно, репортажів з передової й так далі. Тобто того, що у звичайному сегменті кіно/медіа для західного споживача отримати доволі важко і це те, що викликає цікавість через нестандартність події. Війна таких масштабів у Європі — це нестандартна подія, тому вона цікава для багатьох (необов'язково через бажання підтримувати Україну).
Netflix же можна зацікавити⤵️
• а) фінансувати подібні стрічки під свій бренд (що вони частково й так роблять);
• б) отримати певні ексклюзивні права на наявний та майбутній продукт (бо найбільшу війну в Європі так чи інакше будуть художньо фільмувати, особливо в майбутньому).
💰А зібрані кошти з такої підписки Netflix будуть направлятись на фінансування закупівлі для ЗСУ. Нехай купівля зброї для подібної компанії буде проблематичною, але умовні еваки, медичне обладнання для військових шпиталів і т.д., чому б ні.
Якщо з 270 млн підписок через ідеологічні причини (підтримати Україну) чи з цікавості (любителі військових документалок та іншого) підпишуться 1-3%, то це 2.7-8.1 млн підписок. Умовно 5$ підписка на місяць це 13.5-40.5 млн, або 160-500 млн$ на рік. Окрім того, що це додаткове фінансування ЗСУ, це ще мережеве поширення україноцентричного контенту, що буде формувати відповідне ставлення до нас.
➡️ Якщо вже фінансуємо кіно, то результат має конвертуватись не тільки в "касовість" чи пропагандистську складову всередині країні, а відповідати на ключове питання: "Як це наближає нас до перемоги?". А наш же ідеологічний вплив має мати ознаки сталості на світову аудиторію.
Звісно, я кажу це у вигляді сирої ідеї, лише для прикладу, але я переконаний, що саме подібний креатив, його пошуки та спроби мають бути додатковим засобом досягнення головної цілі — перемоги.