Зміст допису в чому⤵️
Якщо ми хочемо зрозуміти поведінку таких країн як Індія, то ми маємо дивитись не на морально-ідеологічний аспект, а на їх інтереси. І застосовувати не realpolitik з нашого боку і відповідні сподівання, що маємо швидко зробити щось таке-е-е, що Індія тут і зараз задовольнила б наші амбіції. Такого, на жаль, немає в наших ресурсних можливостях, або я цього не бачу.
⏩ Але маємо проаналізувати ситуацію, щоб дати відповідь на питання, а чому попри всі контакти з москвою Індія зменшує її частку в багатьох сегментах співпраці та мімікрує до розширеної співпраці зі США, Японією, Австралією та навіть ЄС (торговий коридор)?
Чому Моді скоротив візит з путіним саме в блоці "прямих переговорів": пов'язано це з тим що у перший день перебування Моді в москві США "висловили Індії попередження"? Чи більше не було тем, які б були цікаві Моді. Або і те, і те.
Чому індійська делегація не погодила ключове питання для москви — платіжний обхід санкцій. Індія не погодила запуск платіжних карток індійської системи RuPay для москви та запуск моськовинської системи "Мир" в Індії.
А щоб це зрозуміти треба знайти відповідь на ключове питання: Моді себе веде в рамках "бісмарівської realpolitik", як тимчасово вимушений метод чи в рамках "кіссінджерських викривлень".
Кіссінджер використав Realpolitik фактично як таблетку віагри на постійній основі для ще не до кінця хворої (тоді) на імпотенцію пацієнта. Коли хочу, але не можу. Realpolitik дає ситуативний, короткостроковий результат для демонстрації "можу". Інколи це корисно та виправдано.
❗️ Але "віагра" не відновлює повноцінні функції, якщо паралельно не проводити лікування і в якийсь момент в ліжку міжнародної політики стане зрозуміло про твій реальний стан "хочу, але не можу". Кіссінджер тривалий час намагався приховати стан втрати у полового гіганта його функцій. І, на жаль, вже для нас — це вирахували наші вороги. Щоб це напевне перевірити путін збуджував США в Грузії, в Сирії і в багатьох інших місцях.
🇮🇳 Щодо Індії, то треба вирахувати чи є в неї глобальна стратегія, де realpolitik не стиль життя, а лише тимчасовий, вимушений метод. Моді використовує realpolitik, бо це стратегічна "бісмірівська вимушеність" для збереження базових функцій під час росту/лікування чи це "кіссінджерівське" бажання відмовляти хворого від важкого лікування та максимально довго приховувати дисфункцію.
➡️ Якщо перше, то є шанс, що наступить момент, коли Захід, і, отже ми, зможемо стратегічно зблизитись з Індією з відповідними наслідками у цій війні. Тоді нам варто витрачати час на підготовку підґрунтя потенційної можливості. Якщо друге, то це діагноз, не витрачаємо понаднормові сили поза ситуативними випадками та чекаємо "на нового лікаря" (зміну політика/чи якогось неймовірного каталізатора для перегляду Індією "життєвих орієнтирів").
Грати в realpolitik кіссінджерського зразка ми точно не можемо, банально через відсутність достатньої кількості власних коштів на "придбання таблеток". Для нас доступні лише об'ємні стратегічні дії, які розтягнуті у часі, набагато складніші в реалізації, але значно здешевлюють отримання результату.
Цікаву історію про realpolitik закину в коментарі.