Останнім часом дуже багато інформаційних конфліктів у суспільстві щодо підвищення податків. (Частина 1/3)
💬 Я ж хочу розглянути питання чому ця конфліктність та розрізненість суспільства допущена і як цього (на мою суб’єктивну думку) можна було уникнути.
➡️Причина, яку я для себе виокремив — це комунікація.
⛳️Ціль державної комунікації не в тому щоб донести інформацію і поставити суспільство перед фактом необхідності, а ціль державної комунікації вибудувати таку комунікаційну стратегію, щоб під час прийняття суперечливих рішень були злагоджені гострі кути.
Найчастіше під час спроби злагодити кути й знаходяться кращі рішення, коли суспільство (його активні представники) залучені до розробки та прийняття рішення. Інтелектуальний потенціал суспільства ширший за потенціал владної системи (це загалом у світі, не тільки про Україну).
➡️У процесі партнерського ставлення влади до суспільства рішення стає не суто «державним», а «суспільно-державним». Суспільно-державне рішення має ширшу підтримку у суспільстві, оскільки суспільство та експертне співтовариство, асоціації та інші відчувають залученість до процесу.
Натомість якщо політична система закривається від суспільства та починає продукувати рішення виключно в межах самої системи (від процесу обґрунтування рішення до його розробки й прийняття) така система неодмінно втрачає в ефективності та стабільності. Навіть, якщо рішення обумовлено гострою потребою. На каналі є окремий пост про політичні системи та як вони працюють на основі концепції Д. Істона.
Хочу розставити певні акценти⤵️
▶️1. Будь-який бізнес бажає максимізовувати прибуток та мінімізовувати видатки — це його природа. Часто за цю характеристику бізнес уособлюють як «бездушний», але це лише частина правди. Власники бізнесу та агенти — це люди. Це люди із набором психоемоційних мотивів від віри «заради дітей» до віри «заради перемоги». Звинувачувати український бізнес (особливо малий та середній) в недобросовісності та відсутності патріотизму ні в кого в уряді не має повертатись язик.
Нагадую, у 2022 році були знищені виробничі ланцюжки, пікова міграція, не весь бізнес релоковано, але український бізнес сплатив податків у той рік більше на 80 млрд грн ніж у мирному 2021. Це не якась там інформація з Інтернету — це звіт уряду та Шмигаля. Навіть з кореляцією на долар це більше ніж у 2021 р.
І тепер питання в зал: «Чому частина бізнесу попри важкість сплачувала «авансові податки», чому частина бізнесу попри важкість вийшла із сіряка?»
➡️Відповідь проста, бо в основі бізнесу людина (власник/топменеджери). Люди розуміли цінність сплаченої гривні задля єдиної мети — перемоги. Тому той, хто натякає та звинувачує бізнес у відсутності патріотизму — може йти далеко звідси. Якщо уряд повернутий до бізнесу лицем, той бізнес без зайвого додаткового адміністрування самостійно усвідомлює потреби країни під час війни й готовий підставляти плече.
Те що бізнес зараз проти підвищення податків — це не проблема бізнесу. Це проблема уряду, оскільки уряд, незважаючи на накопичену втому від війни, зменшення фінансової подушки у людей, вирішив саме нав’язати рішення, а не розробити його в рамках суспільного процесу.
Це не означає, що це рішення непотрібне — це означає що методи, якими це рішення просувається і як до цього рішення прийшли, (затягнувши час до останнього) є помилкою. Ставити перед фактом втомлене та емоційно виснажене суспільство — це топорна ідея, бо провокує конфлікт з цим же суспільством.
▶️2. Втрачений час 🕐. Те що зараз є аргумент «це терміново потрібно і немає часу» — не працює. Час був.
➡️Про додаткову потребу грошей було відомо ще в грудні-лютому і лунала цифра з міністерств та комітетів від 500 до 700 млрд.
➡️І ця потреба була з урахуванням того, що всі потенційні фінансові програми західних партнерів будуть прийняті для нас. І добре, що ми від партнерів отримали максимально позитивні рішення: допомога від ЄС, збережено фін. складову у пакеті США, дохід від заморожених активів генерується для наших потреб, кредитори реструктуризували борг.
*Продовження у наступному пості👇
Resurgam ➰ Приєднуйся