* Продовження (Частина друга 2/3)
Але ще раз. Ці рішення не зменшували дірку в бюджеті, ці рішення просто не дозволили цю дірку збільшити.
Те, що буде нестача коштів було відомо 8-9 місяців тому. І саме це був дорогоцінний час для комунікації із суспільством і розробки спільного рішення для виходу із ситуації, а зараз «так» часу на комунікацію обмаль, потреба критична та фактично «на вчора» і всі поставлені перед фактом: плати, або разом летимо у прірву.
▶️ 3. Аргументи «закритості». Є аргумент, що суспільство не могло бути залучено для розробки рішення, бо в нас війна і фінансові потреби «це таємниця». Але це неправда, бо точні цифри про потреби відомі від самої ж держави. Відомо куди планують направити додатково зібрані податки. Відомо по категоріях, видатках та сумах, які треба закрити. Тобто це відкрита інформація і рішення могло б розроблятись колегіально, працюючи із цими даними.
Якою, на мою думку, мала б бути комунікація та розробка рішення?
🇺🇦 Україні потрібно 500 млрд грн, щоб закрити потреби. Всі підвищення податків мають принести до бюджету 140 млрд.
За ідеєю уряду 70% додаткових податкових надходжень від всіх змін має принести введення нового податку з обороту (1% для всіх юр.осіб і ФОП 3 гр) — 50 млрд та збільшення військових зборів — 48 млрд, решта підвищень податків принесе 42 млрд. Всі перед фактом.
У моєму розумінні мало бути так: виходить прем'єр-міністр у лютому (добре нехай в березні) та каже🗣:
«Українці в нас проблема, треба терміново знайти 500 млрд».
І скликаються робочі групи з урядовців та агентів суспільства: асоціацій, експертів, та інших кого це рішення стосується (переважно це бізнес) та просто починається комунікація: уряд би будував свою аргументацію, що треба швидко все робити й підвищення податків для цього найкращий крок. Бізнес би акцентував на якості адміністрування податків та податковій адекватності. Економісти б згадали «Криву Лаффера». Суспільство б зазначило необхідність, що уряду необхідно оптимізувати витрати.
І може у разі такої комунікації влада б мала можливість донести суспільству, що державні видатки планово мають теж зменшитись на 65 млрд. При бажанні комунікувати уряд краще б зрозумів, що головне занепокоєння навіть не в факті підвищення податків, а занепокоєння щодо якості їх адміністрування. І так далі.
Навіть якщо кінцеве рішення не всім сподобається — залученість до розробки рішення, яке стосується як бізнесу, так й всього суспільства в цілому мало б шанс згладити гострі кути, а не викликати внутрішню конфронтацію. І може у цій розробці сторони почули б аргументи один одного, досвід інших та прийшли б до компромісного рішення.
⏩ Якби мене запитали як я зі своєї дзвіниці тепер бачу вихід із ситуації (саме зараз зі всіма недоліками, які вже є), то, мабуть, я б запропонував естонський досвід та трохи «національних інновацій».
🇪🇪 Естонія для переозброєння теж підіймає податки, але вони тимчасові (до 2027-28 рр.). Але звісно якість адміністрування податків в Естонії вище ніж в нас. Тому я б додав національно адаптивні нововведення — «податковий суспільний договір».
Податковий суспільний договір⤵️
Фіксується, що суспільство в основі не погоджується на підвищення податків, але суспільство погоджується дати час державній машині стати кращою і на цей час дає згоду підстрахувати оборонні потреби країни.
🕐 Час на який суспільство та бізнес готові податково підстрахувати державу в оборонних потребах умовно складає 3 фіскальні роки.
Натомість для уряду запроваджуються показники ефективності, проміжні маяки заміру ефективності та персональна відповідальність. За час на який суспільство готове морально прийняти підвищення податків уряд має досягти якісних показників у боротьбі з тіньовою економікою та оптимізацією видатків.
➡️ Держава наймає аудиторсько-аналітичні компанії. Кожна аудиторська компанія оцінює об'єми тіньового ринку якогось одного сегменту, наприклад одні фіксують тютюн, другі алкоголь, треті бензин, четверті сіряк на митниці.
*Продовження у наступному пості 👇
Resurgam ➰ Приєднуйся