🇺🇦🇫🇷 Україна та Франція, ймовірно, мають мінісоюзницькі інтереси в Африці
Від постів про туарегів мене непокоїло одне питання чи діяли ми у взаємодії із Францією чи ні. Це важливий момент, оскільки Париж має в тому регіоні ряд власних інтересів. Зіткнення інтересів було б небажаним, враховуючи роль Франції у підтримці України.
➡️І тут все добре. Навпаки дуже добре, схоже Франція намагається відновити вплив в регіоні. Париж гібридно будує нові зв’язки в регіоні на основі або невизнаних сил (туареги), або країн, які готові протидіяти московському проникненню (Марокко).
Проблема , що Париж має ряд обмежень для діяльності в регіоні через свій колоніальний (імперіалістичний) імідж. Цей імідж підвищує потенційні дипломатичні та іміджеві ризики й тому обмежує Париж у застосуванні військових засобів, інструкторів та іншого.
➡️Ще у французькому суспільстві є сформоване негативне ставлення до туарегів через те, що під час 9-річної Сахельської місії загинуло 53 французькі солдати, в тому числі від рук туарегів. Тому французькі ЗМІ доволі критичні до туарегів і тому Франція (Макрон) не може допустити випливання фактів участі Франції на їх боці.
➡️Але схоже для цього є ми.
🇫🇷Париж не збирається просто так пробачати московії втрату впливу та авторитету. І на цьому, ймовірно, простежується наше партнерство з Парижем.
На цей роздум мене наштовхнули 3 новини (факти), які окремо одна від одної нічого не значать, але разом формують певну картинку.
➡️1. Хунта Малі декілька разів зверталась до ООН та інших міжнародних організацій зі звинуваченням Франції в тому, що та надсилає зброю «повстанцям».
➡️2. Французькі видання (Le Monde) були першими серед західної преси, які описали події в регіоні за участю України, спираючись на неназвані анонімні джерела у Франції та Україні.
Але найбільше мене переконала та зацікавила третя новина:
➡️3. Макрон доволі неочікувано підтримав план Марокко щодо автономізації Західної Сахари. Цим Париж пішов всупереч інтересам Алжиру (тісний партнер московії) та ряду країн ЄС.
Дивне це тим, що Франція з 2008 р. ігнорувала пропозицію Марокко, щоб не псувати відносини з Алжиром, але тут неочікувано її приймає. І може це збіг у часі, а може й ні, але ця заява Франції виходить одразу після подій у Малі.
Західна Сахара це про інший конфлікт (не про туарегів), але він регіонально дотичний. Через брак інформації з місць важко збирати цілісну картинку, але схоже відбувається якийсь процес, який можна охарактеризувати як «помста Парижа за приниження в Африці». Схоже на те, що Франція бажає протистояти інтересам москви й ігнорує інтереси тих африканських країн, які лояльні до москви (Алжир).
І у всіх цих процесах очевидно відведена роль Україні. Це і добре, але й вкрай відповідально.
Добре⤵️
▶️1. Це зближує нас із Францією, що потенційно виллється у підвищенні якості політичної та військової підтримки з боку Парижа.
▶️2. Україна так стає певним геополітичним гравцем, нехай і в якості інструменту. Але станом на зараз це переслідує і наші інтереси (вибивати ресурсну базу москви в Африці, яку вона використовує для фінансування війни в Україні).
▶️3. Ми не маємо регіональних контактів в Сахелі, але ці контакти має Франція. Очевидно ці контакти, люб’язно надані нам, зараз і працюють. І в купі це допомагає пришвидшено вже вибудовувати власні контакти на які б могли піти місяці чи роки.
▶️4. Ну і головне, коли маєш впливового однодумця, який бажає помститись московії — це значно спрощує справу.
З чим потрібно бути обережними:
⏩ 1. Не дати ворогу (і не підставлятись) спробувати колоніальний образ Франції натягнути на нас як партнера Парижа. Саме боротьба з колоніалізмом і доведення країнам Африки, що московія — це колоніальна імперія має бути нашим «ідеологічним експортом».
⏩ 2. Розуміти, що Франція має свою гру і свої інтереси — їх постійно потрібно вивчати, щоб вони збігалися з нашими та уникати тих речей, які корисні Франції, але шкідливі нам. Для прикладу «план Марокко» щодо Західної Сахари, який підтримала Франція є конфліктним в рамках ЄС.
*Продовження у коментарях👇