🇨🇳Китайський головний біль: від Курська до "азійського НАТО"
Є таке прислів'я: "Будь-що корисне в надмірній кількості стає шкідливим". Вторгнення москви в Україну було корисним для Китаю. Вже багато хто, і я в тому числі перелічували ту користь, яку Пекін отримує від вторгнення.
➡️ Але на якомусь етапі (приблизно наприкінці 2023 р.) "корисна війна" стала для Пекіну вже шкідливою.
Запитаєте як?
➡️1. Те, що мало закінчитись швидко змусило Китай втягуватись в підтримку московії, бо поразка московії теж не корисна Китаю. Чим більше Китай втягується у підтримку москви та довше цей процес триває, тим кращі позиції у дипломатів США формувати "азійське НАТО", мета якого буде всеохоплююче стримування Китаю.
➡️ 2. Чим довше війна і більше часу на додаткові подразники реакцій, тим гірші відносини між Пекіном та ЄС. Це теж не корисно Китаю і ланцюжок конфліктів з ЄС накопичується.
➡️ 3. І третій пункт, найбільш цікавий. Чим довше війна, тим проблематичнішими для Пекіну становляться відносини з північною кореєю.
Запитаєте як це?
💬 Пекін підтримує північну корею 🇰🇵 як буферну зону від США. Пекін дає північній кореї їжу та ресурси, щоб та не загнулась з голоду. Так само Китай давав північній кореї військові технології (в тому числі ядерні), але в тому об'ємі, щоб це з одно боку дозволяло використовувати півн. корею як інструмент залякування та буферну зону від США, а з іншого боку дозволяло Китаю дипломатично грати в регіоні в "добру панду", щоб не створювати передумови для формування "азійського НАТО".
Сподіваюсь Ви зрозуміли про що я. Про цей тонкий баланс, коли Китай створює мілітаризоване проксі, щоб використовувати для залякування в тих моментах, де Пекін перед іншими не хоче втрачати обличчя "доброго вінні". З іншого боку це мілітаризоване проксі обмежується так, щоб не спонукати оточуючі країни реагувати на нього як на "критичну загрозу", тобто формувати реальні оборонні та політичні союзи для стримування в тому числі проти хазяїна проксі — Китаю.
І тут Китай прорахувався.
⏩ Прорахунок в тому, що Пекін дозволив путіну зайти в північну корею. Сам факт контакту двох агресивних автократій та передачі військових технологій від москви до північної кореї почав ламати "тонкий баланс гри", особливо щодо ядерних технологій. Як результат останній саміт НАТО називали ще "азійським", бо на ньому реально розпочався процес формування "азійського НАТО".
➡️ Тому чим довше буде зберігатись першочерговий чинник — вторгнення московії в Україну, тим швидше та якісніше буде формуватись "азійське НАТО", що фактично унеможливить стратегічні наміри політичної та військової експансії Китаю в регіоні.
Тому вийшло так, що спочатку Китай заохочував контакт путіна із кім чин ином, але ОБ'ЄМ такої співпраці (!уважно, не сам факт співпраці) вийшов за межі інтересів Пекіна. Це почало дратувати Китай і кілька моментів потрапило в ЗМІ. Одразу, щоб відкинути маніпуляції моїми словами: "роздратування Китаю" НЕ означає, що "все Китай кине московію" — це означає, що там є свої підводні течії.
➡️ Пекін зацікавлений у покращенні відносин із Сеулом і Токіо, щоб врівноважити вплив США, а для цього безпекова ситуація має стабілізуватись до тих позначок, які були зручні Пекіну. При цьому Пекін має зберегти й "обличчя путіну" (залишити прецедент окупованих територій).
Тож Китай потребує змусити Україну до миру "на китайсько-путінських умовах", а оскільки українці навряд погодяться, то Пекін працює з нашим оточенням. Китайці відчували, що ось-ось отримають своє (звідси й запрошення після років ігнорування Кулеби), але...
➡️ А тут бац "Курськ", який псує плани Китаю щодо переконання "оточення України" і більш того створює умови, що путін побіжить за військовими ресурсами до найближчих союзників серед яких північна корея. Як наслідок нові контакти московії та північної кореї ще більше створять проблем для Пекіна у відносинах з Сеулом та Токіо, порушуючи ті баланси, які Пекін роками вибудовував, щоб уникнути формування "азійського НАТО".
Тому Пекін зараз у позиції, що два стільці під дупою трохи роз'їхались.