*Продовження (Частина друга 2/2)
Прошу читати обов’язково ознайомившись з першою частиною👆
▶️ Пункт 3 — це проігнорувати заборону США. Тільки проігнорувати ближче до президентських виборів, наприкінці вересня десь, та вдарити ракетами по аеродромах московії, попередньо заручившись інформаційною та політичною підтримкою якнайбільшої кількості країн (ВБ, Франції, країн Балтії та Скандинавії) щоб в НАТО не було єдиної позиції засудити нас.
Чому на це можна піти?
➡️ Після зняття Байдена ми точно знаємо, що чинний склад Білого Дому та Пентагона буде або повністю, або майже повністю змінений. Тому непорозуміння після нашої дії буде "перезавантажено" як це не раз відбувалось між Ізраїлем та США. Але в результаті "розумно контрольованого дипломатичного конфлікту", заручившись підтримкою частини країн — ми усунемо останню червону лінію.
➡️ Новій адміністрації від демократів буде важко нас інформаційно та політично звинувачувати, бо в нас не було перед ними зобов'язань. Плюс фактично українці НІЧОГО не зробили проти національних інтересів США. Навпаки підірвали ядерний потенціал (якщо вдарити по стратегічній авіації) їх геополітичного ворога. А якщо адміністрація буде від республіканців, то вони взагалі будуть будувати з нами відносини з нуля й удар по аеродромах "буде в минулому", але відсутність частини літаків у ворога для нас буде результатом сьогодення.
Тим паче підтримка цієї дії у США (вдарити по аеродромах) є як серед немалої кількості рядових демократів та республіканців, так й серед цілих Комітетів Конгресу та деяких офісів Білого Дому. Це не дозволить деескалаторам одностайно "засудити" нас у будь-якому разі та видати за узгоджену позицію США. А якщо ми діятимемо ще за підтримки хоча б деяких країн-партнерів, то ця потенційна критика нашої дії розвалиться, а після виборів — у будь-якому разі перезавантажаться відносини, що я описав вище.
Найгірший варіант, що Байден вирішить до інавгурації наступного президента "якось нас покарати", але це навряд, бо тоді він зруйнує "свій історичний спадок" про який він так любить говорити. Як ми заручники від його рішення, так і він заручник від нас — це двостороння залежність. І як показує досвід "покарання Ізраїлю" за відмову перестати проводити операцію в Газі — було засудження та блокування передачі певного озброєння, яке протривало менше ніж тиждень.
💬 Хто давно на каналі знає, що я не відрізняюсь великим радикалізмом та необдуманим авантюризмом. Але зараз обставини та сприятливі умови підштовхують до контрольованого ризику. Раніше казав: "Захід не зізнається, але він підсвідомо любить виважено зухвалих, треба лише правильно відчути час та баланс".
Зараз в нас всі карти на руках: ми або маємо отримати необхідне нам погодження мирним шляхом, або з контрольованими наслідками зухвало взяти своє, бо пізніше таких сприятливих умов може не бути.
Складний час — потребує важких рішень.