Про кордон з Білоруссю та заяви МЗС України
Коли справи у московитів йдуть не за планом, то вони для «гальм» використовують 4 теми/дії:
• Погроза ядерною ескалацією
• Провокації на ЗАЕС
• Терор цивільної інфраструктури
• Активність на білоруському кордоні.
Я пам’ятаю 2022 рік, коли розповідав чому не буде наступу суто технічно, пам’ятаю 2023 рік, те саме: не всі аргументи буду переповідати, лише декілька з них⤵️
▶️ 1. Без мобілізації резервістів чи виклику територіальної оборони Білорусь не має чисельних сил для наступу через укріплений кордон. Загалом наступальний компонент Лукашенка: це 11 700 — сухопутних та 6000 сил спеціальних операцій.
➡️ Тобто, наступальний компонент Білорусів не може бути більше ніж 20 тис. і це за умови, якщо вони абсолютно ВСІ війська кинуть в Україну. Чого технічно теж неможливо, бо Лукашенко все ще очікує «бойовиків з Польщі».
Головним індикатором щодо загрози є дві компоненти: якщо Лукашенко викликає резервістів, або москва перекидає на білоруський кордон свої підрозділи. Ні того, ні іншого поки немає. Вагнер про якого пишуть це небагато чисельні інструктори, які працюють у навчальних центрах Білорусі після "походу вагнерів".
▶️ 2. Всі стратегічні та економічні об’єкти Білорусі в зоні ураження українських БПЛА, а велика частина в зоні ураження реактивної артилерії. У тому числі Мозирський НПЗ.
▶️ 3. Для наступу через кордон треба накопичити технічний ресурс. У першу чергу мова про боєприпаси без яких наступ неможливий, і запаси яких з 2022 року системно постачали на московію. Так само як і важка техніка, яка була знята не тільки з баз зберігання, але й зі чинних частин для постачання москві.
▶️ 4. Білорусь з 2023 р. почала диверсифікувати свою політичну та економічну залежність від москви. Мінськ зараз менш залежний від москви ніж це було у 2022 році. І мова про контакти Мінська та Пекіна.
Лукашенко усвідомлює, що якщо щось станеться з путіним чи загалом москва зануриться у темні «економічні часи», то режим бульбанутого не витримає самостійного існування. Тому є Китай. Тому є Білорусь в ШОС. Тому китайці затягнуть в БРІКС. Тому військові навчання з Китаєм. Картопляник робить це теж не на пустому місці — це кроки, які зменшують його залежність від путіна, а Китай отримує довготривалий форпост в Європі.
Тож, що відбувається?
➡️ Концентрація ворога на кордоні, навіть коли ми усвідомлюємо його обмеження, все одно потребує реакції. Хоч я кажу, що умовно 90% — це відволікання уваги та наших ресурсів, але навіть 10% ризику треба мінімізувати, бо ми ж не можемо абсолютно нехтувати ризиками й фактором того, що авторитарні лідери схильні робити дурні вчинки.
➡️ Заява нашого МЗС — це превентивна «стратегія дикобраза» саме щоб зменшити фактор 10%: ми бачимо, ми не боїмось, сили на готові, нам це зашкодить, але Ви у відповідь отримаєте більші наслідки.
🤔 Єдине, що я ще б спробував, так це використати цю ситуацію інформаційно проти самого путіна.
➡️ Використати факт накопичення на білоруському кордоні військ як інструмент тиску на партнерів, щоб пришвидшити постачання військової підтримки та розширити наявну.
Щось на кшталт: «Білорусь накопичує, може піти у наступ (не казати офіційно, що ми в це не віримо) — треба терміново превентивно розширити наші військові можливості для стримування та унеможливлювання ще однієї кризи».
Паралельно, щоб зменшити умовні «10%» ризику можна попросити поляків чи литовців провести військові навчання неподалік кордону з Білоруссю, щоб продемонструвати те, що в цю гру можна пограти й вдвох.
Хоч Лукашенко теж буде розуміти, що «навряд», але у страху очі великі, особливо у диктаторів. Лукашенко постійно заявляє, що білоруські опозиціонери готують військові сили на території Польщі для повалення його режиму.
У 2023 р. польський генерал і ексзаступник міністра оборони В. Скшипчак гарно підігрував хронічним страхам Лукашенка🗣: «Ми готуємося до повстання в Білорусі, тому що воно відбудеться. Потрібно бути готовим підтримати ті війська, які будуть вести операцію проти Лукашенка. У нас є причини допомагати їм».