Порекомендували мені почитати відомого іранського 🇮🇷 політолога та міжнародника Алі Бігдлі, щоб краще зрозуміти іранську внутрішню кухню та погляди на співпрацю з москвою чи Європою.
💬 Тому останнім часом вивчав його роботи та біографію, доволі цікавий аналітик, назвав би його "іранським Кіссінджером на мінімалках", який колись трохи був пов'язаний з урядом, зараз вільно дозволяє собі критикувати іранський уряд в тому числі аятолу Хаменеї й при цьому живе в ірані, почесний професор та гість політичних ток-шоу. Також його син досить відомий професор права з власним політичним ток-шоу (наскільки я зрозумів).
➡️ Так ось, останні виступи й роботи Бігдлі доволі цікаві тим, що він відкрито аргументує необхідність ірану зменшувати співпрацю з московією, особливо в тих сферах, які дратують Європу (військова співпраця) та диверсифікувати свої відносини, навпаки зблизившись із Заходом. При цьому політолог заявляє, що з московією треба бути обачним, бо це не союзник, а тимчасовий попутник, час з яким майже вичерпано. Цікаво, що в аналітичному середовищі ірану його тези мають популярність, судячи з передруків в пресі.
Окремо, іранський політолог піднімає тему, що в жодному разі не можна дати москві реалізувати намір із Зангезурським коридором (що опосередковано підтверджує всі мої здогадки в минулих дописах про події).
А.Біглі каже🗣:
"У той час, незважаючи на дуже тісні стосунки з Вірменією, іран певною мірою підтримував Азербайджан, і навіть тюркомовні іранці були більш проазербайджансько налаштовані. Метою ірану, орієнтованого на Азербайджан, було зниження внутрішньої напруги. Тепер, якщо Зангезур зіткнеться з проблемами, наше сполучення з Європою буде перервано, а якщо відкриється новий маршрут (турецький), то він точно не буде в нашому розпорядженні. Маршрут, який був для нас украй важливим з давніх часів, тепер від нас йде.
«Зангезурський коридор» – подарунок путіна Азербайджану та Туреччині. Спроба москви вплинути на Зангезурський коридор — це подарунок, який путін робить саме Азербайджану та Туреччині. Туреччина зможе відправляти свої товари до Азербайджану через Зангезур та досягати Середньої Азії через Каспійське море. Це план, якому Ердоган приділяє велику увагу та маневрує (з Китаєм в рамках цього плану). І цей план у разі реалізації попутно ізолює іран від Європи, знищивши транзитну привабливість ірану та зменшивши поле міжнародного вибору для ірану.
Щоправда, московія заявила, що деякі товари експортуватимуться через іран, але ми маємо здобути уроки з цього досвіду і не покладатися лише на одну чи дві країни як на союзників, а розвивати наші відносини з Європою. Погляд на недавні заяви пана Арагчі (міністр МЗС ірану), Жозепа Борреля та представників Франції, Німеччини та Великої Британії показує, що іран перебуває під тиском, щоб відмовитися від військової співпраці з московією, особливо у питаннях війни з Україною.
🔗 Моя примітка: нещодавно Боррель проінформував, що міністр МЗС ірану запевнив під час розмови, що іран не буде передавати балістичні ракети московії.
Слід також пам'ятати, що ситуація на Близькому Сході стрімко ускладнюється і московія, не зважаючи на інтереси ірану, насамперед думає про власні інтереси. Малоймовірно, що московія відмовиться від свого рішення", — підсумовує Алі Біглі.
І дуже завуальовано Біглі окреслює роль президента ірану в процесах стримування та балансування: як не викликати гнів аятоли, але й не зруйнувати можливість ірану відновити відносини із Заходом.
Що нам це дає?
➡️ Розуміння, що в ірані є різні течії й що всередині країни є стримуючі чинники щодо "абсолютного партнерства з московією". Саме тому вже другий рік іран переносить ряд розширених договорів про "всеосяжне партнерство" з московією. Звісно ці тенденції не достатні, щоб розвернути політику країни від москви, але і є певним бар'єром для просування бажань москви.
Зрештою за певних умов можуть бути доволі цікаві події в ірані. Лиш питання, які це мають бути умови й чи достатньо є підтримки в контроверсійних поглядах щодо партнерств з московією.