Раціоналізм та зрадойобство на прикладі з іранськими ракетами (Чатина перша 1/2)
💬 Для себе випрацював певну схему як відділяти суворий раціоналізм в межах негативної інформації від зрадойобства, бо межа дійсно тонка.
▶️ Раціоналізм — це те, коли ми можемо на щось вплинути: тобто "треба готуватись до тривалої війни" — це впливає на моральну підготовку суспільства; "не треба недооцінювати ворога: він розвивається та адаптується" — це впливає на адекватне сприйняття ворога та уникнення помилок і так далі. Це реалізм. Інколи подібні твердження я навіть розумію, коли допускаються без підтверджених фактів, бо є змістовні категорії, які мають бути зараз аксіомами задля підготовки та безпеки самого суспільства.
⏩ Зрадойобство, якщо це не робота — для мене це просто про гостру потребу в емоціях. Тобто, це максимізація найчастіше однотипної, НЕ ВЕРИФІКОВАНОЇ (якщо верифікована, то це вже фактаж та раціоналізм) інформації за відсутності фактів, використана як задля власне поширення емоцій, так й задля отримання цих емоцій від інших у вигляді реакцій, або задля відчуття меланхолічної всевтраченості (часто людина шукає підсвідомо саме ці емоції).
У психології людина, яка незадоволена (а хто зараз може бути достатньо задоволеним у час війни) найчастіше шукає емоції для компенсацій — негативні емоції чисто біохімічно вважаються стійкішими в мозку. Тому негатив найпростіший спосіб отримати біологічно бажане ніж позитив.
Цілеспрямовано пошук негативу стає наркотичною потребою. Як наслідок, якщо буде еквівалент якоїсь подібної новини без реального фактажу, але в позитивному ключі — це буде сприйматись "та це балачки", але такого ж характеру інформація тільки в негативі коронується у "факт".
➡️ Тому поширення негативної, не верифікованої інформації з гіперболізацією цього в суспільстві, що нічого власне глобально не змінює (з користю для суспільства), а лише "емоційно накручує" — це для мене зрадойобсвто, яке спричиняє гойдалки. А чим більш емоційно розгойдане суспільство, тим простіше ворожому ІПСО вибудовувати необхідну картинку.
Максимізація негативу природно породжує інше викривлення як противагу —максимізація позитиву, що теж є викривленням. Так влаштований соціальний світ людини. І як наслідок суспільство від норми відходить у дві крайності, що, по-перше, розділяє саме суспільство, а по-друге, позбавляє суспільство адаптивних функцій. Спрощено та вульгаризовано дві крайності виглядають так: "навіщо щось робити — у нас немає шансу"; "навіщо щось робити — завтра московія розвалиться".
➡️ Розхитане суспільство від емоцій "туди-сюди" — це як теплий пластилін для ворожого ІПСО. Але суто технічно розхитують від негативу, бо так технічно простіше від поширення до сприйняття.
*Продовження у наступному пості👇