Про суть Resurgama через приклад із Сербією
Президент Сербії Вучич взяв участь у саміті «Україна – Південно-Східна Європа» у Дубровнику, де підписав декларацію, яка засуджує московський напад на Україну. Також Вучич заявив, що не буде приймати запрошення на саміт БРІКС в Казані.
Від учора наші та англомовні ЗМІ виходять із заголовками статей: "путін втратив ще одного союзника". Насправді це відбулось раніше і це результат довготривалої роботи як європейських, так й українських дипломатів.
І Ваш дуже "скромний" автор хоче нагадати, що від кінця 2022 року звертав увагу про перспективу "потіснити інтереси московії у Сербії та що треба перестати клішовано та емоційно реагувати, а раціонально працювати, шукаючи баланс інтересів".
З початком 2023 року ми активно з Вами на каналі слідкували за Сербією. Особливо від квітневого допису 2023 року: "Схоже московія переграла сама себе й у Сербії" до квітневого допису 2024 "Країна, політичні та аналітичні еліти, якої натякають, що хочуть бути партнером України".
З першими моїми дописами наших можливостей у Сербії, дехто сприймав мене скептично, інколи навіть агресивно. Дослівні коментарі:"А що нам це дає?", "а бачили сербських ультрас?", "Вучич сосе газ у путіна - нічого не буде", "копіум", "ще б сказали працювати з іраном".
Чи зачепило мене це тоді? Звісно, не дивлячись на те, що добре знаю як сприймаються контрверсійні думки щодо панівного суспільного сприйняття чи поточного колективного емоційного стану. Теоретично мав би вміти абстрагуватись, але знати одне, а змінювати свою натуру - інше.
Особливо мені важко ладнати зі співрозмовниками, які думають що я день і ніч сиджу, в тому числі коли знаходжусь на туалеті, із єдиною думкою та ціллю у моєму житті "вигадати Вам перемоги", а не звернути увагу на можливості чи цікавий процес.
Але сьогодні окрім політичної підтримки, багато цікавих речей їде з Сербії, що компенсує мої моральні витрати, бо чванько в мені каже "а я казав".
Власні думки я намагаюсь завжди на чомусь ґрунтувати і для підтвердження витрачаю додатковий час, щоб вставити посилання або більш розлого продемонструвати хід думок.
Чи можу я помилятись? Та 100% з легкістю і завжди пишу сприймайте всі мої дописи через критичну призму, що можу помилитись, але у розмові та критиці залишайтесь людьми.
А загалом канал відображає мій характерний принцип "я не думаю, що втратив — я думаю над тим, що треба ще зробити, щоб здобути".
Цей принцип ймовірно й відображається у ході моїх думок, специфіці мого характеру та зрештою на змісті каналу. Я шукаю те, що можемо здобути як країна. Я шукаю гіпотетичні шляхи як це можна здобути. Я шукаю те, де є можливість. Відстежую. Якщо є можливість, то є шанс на успіх. І зрештою ділюсь думками з Вами.
Я ж хочу дивитись у майбутнє. Власне про це й назва каналу "Resurgam". Можливо помиляюсь, але й критичних речей відповідно до тематики каналу має вистачати. Намагаюсь балансувати. Якщо у когось враження, що погано виходить. Вибачте, значить краще не можу. На центр всесвітньої об'єктивності не претендував та й не претендую.
Тімоті Снайдер сказав одну важливу річ: "Українців від московитів відрізняє ще одна відмінність. Навіть на цій війні. Коли українці описують себе, свою країну чи цю війну переважно використовують "майбутнє": плани, надії, сподівання. Московити зациклені на минулому як в оцінці себе, так й в глибинних цілях війни — повернути минуле".
Українець — це з початків про віру у майбутнє. Від Лесі Українки "Contra spem spero" до Франка "Vivere memento».
Демонструвати майбутні можливості — це один з видів моєї подяки тим хто в окопах. Тим хто цю можливість дозволяє зробити можливістю, бо якщо б вчора все закінчилось, то сьогодні жодної можливості для України у Сербії не настало.
Останнім часом мене трохи плавить і цей допис результат. Але то дріб'язок не зважайте. Є безліч людей, речей й подій, які надають наснаги.
Головне нам не забувати у нашій з Вами взаємодії на каналі: "Ти знаєш, що ти — людина".