Одна з особливостей "деескалаційного підходу", яку я спостерігаю — це підлаштування цього підходу під потреби realpolitik, яку продовжує проводити США.
➡️ Дивіться, коли вигідно, то потенційні моменти "ескалації" гіперболізуються аналітичними та владними колами США: "ай-ай червоні лінії путіна", "ай-ай путін передасть зброю хуситам". Це реальні ризики, але вони часто гіперболізовані, щоб ніби об'єктивно впливати/виправдовувати вже затверджені політики.
Наприклад "про коричневі лінії путіна" вже й жарти не смішні, аргументи "про єменських хуситів", як ми з Вами й говорили в цьому дописі, в американських варіаціях чомусь виключали як фактор реакцію та вплив на позиції третіх сторін як Саудівська Аравія.
❗️ Але коли вигідно, то реальні ризики "ескалації" чомусь применшуються аналітичними колами США: наприклад тривалий час переважно у США применшували факт, що чинні вкрай обережні підходи навпаки сприяли оформленню "вісі зла".
➡️ І дуже цікаво дивитись як зараз аналітичні кола США применшують значення залученості саме кадрових військових північної кореї 🇰🇵. Не важливо скільки їх, неважливий їх вплив та ефективність — сам факт, який змінює певні неписані правила та статуси кво.
Цей факт вчергове руйнує "деескалаційний підхід" та його аргументи "не розширення війни". Залучення військових третьої країни — це саме розширення. І факт цього розширення США, на мою думку, свідомо уникають визнати, бо визнання потребуватиме "якоїсь реакції". А схоже на те, що чинна політика Білого Дому — це максимальне уникнення потреби у реакціях як мінімум до виборів. Натомість стратегія України та найближчих союзників — отримати ці реакції, бо час — це результат.
🔗 Минулий допис про північну корею ми завершили на тому, що чекаємо осінт, бо приховати "тисячі корейців" в інформаційну епоху доволі важко, якщо вони вже на московії. І як на замовлення осінт пішов, пішла розвідка Південної Кореї й так далі.
Але я хочу звернути Вашу увагу на цікавий ребус:
⏩ Два тижні тому: напередодні ряду важливих зустрічей український медіасегмент продукує новини з посиланням на анонімні джерела в розвідці України про "залучення північних корейців у війну".
⏩ Тиждень тому: до продукування новин підключаються офіційні заяви з боку посадових осіб України, але ніяких даних, які б підтверджували слова не надають.
⏩ У цей же тиждень: у США двічі фактично спростовують заяви України, применшуючи їх вагомість: спочатку заяви речника Білого Дому, а потім Пентагона, що вони не мають доказів, які б підтверджували перебування північнокорейських солдатів на території московії.
⏩ Вчора: але попри це українська делегація впевнено використовує "інформацію про північнокорейських військових" для політичного тиску на партнерів. У першу чергу на США.
Але США знову спростовує, навіть Рютте не підтверджує інформацію, ймовірно, бо дані розвідки в НАТО переважно американські, особливо щодо Тихоокеанського регіону.
⏩ Сьогодні: і коли у США декілька разів наспростовувались, особливо після зустрічей вчора, то як під замовлення вже сьогодні пішли докази як від нашого, так й західного осінту.
➡️ Фактично, я думаю, карти з доказами про північних корейців були в нас на руках і були підготовлені "заготовки". І я також маю сумніви, що цих доказів (особливо дані розвідки Південної Кореї) не було у США.
Ймовірно, США мали всі розвіддані від Південної Кореї, але думали, що наша сторона блефує, що має якісь підтвердження без даних від США. Це провокувало США на заяви-спростування з надією перекинути необхідність "вирішувати та думати" за вибори, а можливо вже й на нову адміністрацію.
➡️ Тому, коли спроби США знецінити факт "зміни статусів" стали більш-менш очевидними як і й стала очевидною їх стратегія дій, то пішли оприлюднення доказів через осінт в медіапростір.
Зважайте, що докази про корейців з'являються сьогодні напередодні зустрічі лідерів країн у Німеччині. І адміністрація Білого Дому не встигне підготувати реакцію до зустрічі, але явно питання корейців тепер з "доказами" буде предметом розмов.