Щодо дозволів застосовувати ATACMS 🚀. Злив у ЗМІ як розвід інструмент та як цьому протидіяти
💬 На каналі багато окремих дописів про процес тиску для отримання дозволів, про інформаційну операцію з «іранськими ракетами» в контексті тиску для отримання дозволів, про різні дії Блінкена і так далі.
Зрештою ситуація завершилась моїм коментарем у відповідь співрозмовнику, що «я вже не переймаюсь за дозволи (бо вони будуть)».
Чому я був більш-менш впевнений?
На це вказувало декілька індикаторів:
▶️ Одномоментне зменшення тиску на США 🇺🇸. Тиск який могла вчиняти Україна та союзники для отримання дозволів ще був НЕ на максимумі (можна було докручувати тему північнокорейців), але цей тиск очевидно в ручному режимі почав зменшуватись. Час від часу лише проскакуючи рідкими заявами, які ніби підкреслювали, що дозволів немає.
Це було для мене першою ознакою, що Київ хоче вивести з медіаобговорення ці теми, оскільки інформаційний тиск вже виконав свою функцію без якого було аж ніяк. Оскільки зараз необхідно було хоча б якось забезпечити ефект неочікуваності.
▶️ Другий момент це зустріч Блінкена та Сибіги. Міністр МЗС України на пресконференції заявив, «що є позитивні зрушення в питаннях далекобійних ударів». Якби потреба в лобіюванні була ще необхідна, то з Блінкеном зустрічався б не тільки Сибіга, як показує досвід спостереження за такими питаннями. Ця заява пройшла повз медіа, а я ж вирішив не популяризувати її через інформаційний ризик зашкодити «пункту 1».
💬 Є ще ряд моментів на які варто звертати увагу, але поки час публічного обговорення на мою суб’єктивну оцінку ще не настав, бо є шанс використати ці моменти для виправлення ситуації від наслідків «зливу інформації у США». Просто фіксуємо пізніше поговоримо.
На жаль, всі зусилля забезпечити ефект неочікуваності поки були знищені простим зливом інформації в американські ЗМІ, очевидно від американських високопосадовців. На жаль, правило «що потрапляє в США (інформація щодо чужих інтересів) за тиждень стане відомо на загал», знову підтверджується.
➡️ Загалом в інформаційну епоху постмодерну, що впливає й на характер діяльності розвідки та спецслужб злив у ЗМІ став найпростішим інструментом зриву планів і найбільш безпечним для «зливаторів інструментом» ніж прямі контакти з розвідкою. Максимізована жага до «свободи слова», а точніше «наркоінсайдерської залежності ЗМІ» очевидно куди цінніша в уяві редакторів ЗМІ за життя людей.
Достатньо подивитись на останні приклади як більш безпечно працює злив через медіа для «зливаторів».
➡️ Коли США отримали 2 місяці тому інформацію про те, що Ізраїль готує ракетний удар, то просто це наступного дня злилось у медіа і ніхто досі не поніс покарання, бо це ж постмодернова «свобода слова», бо як же так можна пресувати ЗМІ на тему «хто джерело», коли вони публікують конфіденційну інформацію рівня держтаємниці.
➡️ Коли Ізраїль передав свій військовий план США щодо Лівану, то цей план через працівницю Пентагона іранського походження опинився в руках ірану. Тут жіночка була затримана й очевидно буде засуджена як свого часу й Тейшейра через злив секретних даних по Україні. Чому тут для «зливаторів» є наслідки, бо їх можна ідентифікувати й вони не захищені постмодерною безкарністю ЗМІ.
Тож, два простих висновки:
➡️Все що конфіденційне «чуже» потрапляє до США з великою ймовірністю впродовж 1-2 тижнів стане відомо всім, бо медіасередовище США давно перетворилось на «базар інсайдів на будь-який смак: підтверджених вкидів, замовних статей, політизованих поглядів».
➡️ Якщо уникнути того, щоб США НЕ мали доступ до тієї чи іншої інформації НЕ має можливості, то оптимально передчасно перевантажити медіаполе різного роду власними вкидами та інсайдами, щоб «витік інформації» розчинився у версіях-приманках.