🇧🇾 Про Білорусь та проблеми режиму Лукашенка
Багатьох здивував пункт 13 про Білорусь
Багато хто сприйняв, що це виключно в таймінгу виборів президента в Білорусі 26 січня 2025 р. Насправді навмисно не зазначено «вибори», бо моя думка охоплює весь 2025 рік.
Будується моя думка на трьох компонентах:
• Короткостроковій (процеси перед та після виборів) – про них ми поговоримо ближче до дати виборів.
• Та на двох середньострокових компонентах: безпековій та економічній.
➡️ Ми поговоримо у цьому дописі виключно за одну компоненту з трьох – економічну.
Природно, концентруючи увагу на економічних показниках московії, ми втрачали з поля зору ситуацію в Білорусі. А ситуація там така, що режим Лукашенка існує доти, поки його підтримує силовий блок та достатньо коштів для «пізньосоціалістичного радянського ладу».
Лукашенко існує як явище поки існує комфорт у силовиків всіх рівнів та штибу, а це до 1.5 млн (+їх сім'ї) з 9 млн населення країни.
Емоційної підтримки, зі слів багатьох білорусів з якими я спілкувався останні 10 років, навіть в силових структурах, у Лукашенка немає. Є виключне бажання силових еліт та представник відповідних відомств нижчого рівня не втратити «комфорт», який дає Лукашенко. Тому режим Лукашенка постійно вимушений дбати, щоб були кошти на комфорт силовиків та їх родин. Бо це «неписаний договір»: силовики захищатимуть Лукашенка попри все, поки він гарантує їм «комфорт».
⏩ Зникнуть гроші. Зникнуть соціальні гарантії. Тоді зникне потреба у силового блоку терпіти завгоспа Лукашенка як явище. Найбільш небезпечним для режиму Лукашенка є ризик втратити «комерціолізовану лояльність» силового блоку.
Коли у Лукашенка виникали комерційні негаразди, то він звертався до путіна, балансуючи на власній залежності. Але посилення санкцій проти Білорусі довели економічну залежність до «абсолютно-абсолютної».
Якщо раніше Білорусь попри різне, мала більш-менш диверсифіковану торгівлю, доступ до портів країн Балтії, то зараз 85% торгівлі залежить від московії (65% прямого обсягу та 20% через територію московії).
Адміністрація Лукашенка, розуміючи ризик, намагалась диверсифікувати баланс торгівлі завдяки країнам Африки, але через проблеми з використанням балтійських портів план було провалено.
Тоді режим Лукашенка у 2023/24 вирішив створити для свого комфорту геополітичну противагу московії у вигляді відносини з Китаєм.
🇨🇳 Китай планував зробити з Білорусі торговий форпост в Європі, який буде ще більше залежний від Пекіна ніж Угорщина. Але сталась одна «неприємність» у 2024 році.
➡️ З 26 пунктів пропуску з «західними країнами», чинними залишаються лише 5. Разом із санкціями це вплинуло на те, що 30% вантажопотоку на Захід для Білорусі було втрачено відповідно до офіційних заяв.
Це своєю чергою призвело до того, що Пекін офіційно висловив Мінську невдоволення «транспортною ситуацією» та виконанням договорів, натякаючи, що так Китай не «відіб’є інвестиції».
➡️ Тому Мінськ економічно залишатиметься орієнтований виключно на московський ринок, а отже Лукашенко напряму залежить від макроекономічної ситуації на московії.
💬 «Добре», поки стагфляція тільки стукає у двері московії, але у другій половині 2025 року вона має гучно сказати «привіт».
І цей «привіт» вдарить по економічних спроможностях Лукашенка тримати режим. 85% залежного товарообігу і 10% залежності білоруського бюджету від прямих надходжень (подарунків) з москви роблять Лукашенка вкрай вразливим до будь-яких економічних потрясінь на московії.
Уряд Лукашенка правильно розцінив у 2022 році, що треба «переорієнтуватись», але не зміг це реалізувати з Африкою, бо немає технічної можливості, а Китай незадоволений, що в Мінська проблеми з ЄС.
➡️ Розуміючи ризики, попри свою «агресивну» риторику, Лукашенко закидує вудочки на Захід для хоча б часткового пом’якшення санкцій.
Для цього диктатор робить, на його думку, відповідний жест звільнивши 200 політичних в’язнів.
Це лише економічна компонента. Ще є політична та безпекова, але про це згодом. Загалом для Лукашенка 2025 рік може дійсно виявитись як мінімум вкрай складним.