*Продовження (Частина друга 2/2)
Шантаж
➡️ Саме тому Трампу тепер так принципово підписати цей договір про ресурси України. Він не може залишити жити цей «український прецедент». І тому всі ці дні, поки я відходив від наркозу, розгорнулась американська політика справжнього шантажу та терору, де медіа (інсайдами) та окремі політики (заявами) виступали як інструмент тиску.
➡️ Так створюється стратегічна невизначеність, бо ми не знаємо насправді, як далеко можуть зайти США: можна казати, що Маск не відключить Starlink, бо дохід від України перевершує весь дохід з Європи, але що, якщо таки відключить? Можна не зважати на погрозу зупинити військову підтримку (платну частину), яку вкинули як інформацію-попередження через старі зв’язки USAID, а потім її спростували. А що, якщо це станеться? США цього тижня займалися тим, що кожна їхня дія (від резолюції ООН до G-7) будувалася на шантажі Києва: «дивіться, що буде далі, якщо», щоб шантажем домогтись того, чого «хоче Трамп».
💬 «Так», можна (і обережно треба) перевіряти межі тиску США. Інтуїтивно я відчуваю, що більшість погроз «порожні», так само роздуті, як «его» теперішньої адміністрації. Але якщо я помиляюсь — це сотні, тисячі додатково втрачених життів від недостатньої військової допомоги та ризик недотиснути московію до економічної кризи, що має виграти нам час інтегруватися в ЄС та спробувати покращити власне положення загалом.
➡️ Тому я не можу брати на себе відповідальність та казати, чи треба йти в «клінч» зі США та тягнути час, поки тиск ззовні та зсередини на адміністрацію Трампа посилиться до тієї межі, яка змусить США послаблювати тиск на Київ, чи ні.
Для цього мені потрібно знати реальні наші ресурси та відповідно здатність в часі витримати, а це знає обмежене коло людей. Помилка може коштувати занадто багато. Але треба дивитись, «Що робити?».
Що робити?
Оцінити наявні ресурси та ризики (як мінімум примітивний SWOT):
🛑Якщо наявні ресурси дозволяють нам протриматись від 3 до 6 місяців за умови найгірших сценаріїв зі США – це одна справа. Можна пробувати «клінчувати».
🛑Якщо ні (якщо дії США будуть максимальними), то єдина правильна стратегія — це зараз спробувати пом’якшити умови договору настільки, наскільки це реально, а паралельно цілеспрямовано набудувати з цим договором якнайбільше «правових колізій», навіть в межах нашого національного законодавства.
➡️ Правові колізії допоможуть майбутнім політичним циклам "красиво" денонсувати договір та спробувати відновити політичну, економічну та інші форми справедливості, але коли країна буде повноцінно інтегрована в ЄС, щоб на фоні спроби скасувати договір мати можливість пережити політичний конфлікт зі США, у разі виникнення такого.
У таких речах все просто: будь-яка національна пам’ять живе довше за будь-який паперовий договір.
А американцям треба усвідомити старе прислів'я «короля грає оточення ». Значення цього старого виразу США дізнаються не відразу, але доволі скоро, коли втратять складову віри та довіри від оточення, яке визнавало лідерство США і залишаться тільки вороги.