ЄС намагається зафіксувати прощальні санкції Байдена двосторонніми договорами як стимулами для третіх країн
➡️ Менш ніж за два тижні в повну дію вступлять останні санкції адміністрації Байдена.
Вони вже мали свій ефект, який ми трохи зачіпали в минулому дописі про Туреччину 🇹🇷
🗒 Лютневий звіт продемонстрував, що московські постачання нафти у Туреччину (морем) обвалилися у 3.7 рази, з 1.56 млн тонн до 0.42 млн на місяць (або з 0.38 млн барелів до 0.1 млн на день). Туреччина частку московської нафти вже домовилася компенсувати постачаннями з Африки.
➡️ Але найбільш цікавою виглядає сьогодні присутність міністра закордонних справ Туреччини на засіданні в Лондоні. Закритому засіданні, куди навіть не всі країни ЄС були запрошені. Власне, й останні заяви Туреччини, які ми розглядали є доволі цікавими.
Особливо цікавою є нещодавня заява Ердогана🗣 : «Тільки повноправне членство Туреччини може врятувати Європейський Союз від безвиході, у якій він знаходиться, від економіки до оборони, від політики до міжнародної репутації».
До останніх санкцій Байдена на Туреччину в середньому припадало 10% від московського морського експорту нафти. Лідерами ж є Індія — до 48% та Китай — до 42%.
Вчора ж, поки весь світ був в шоковому стані, Брюссель працював… Працював в Індії 🇮🇳
➡️ 28 лютого між ЄС та Індією було принципово домовлено, що до кінця 2025 року буде укладено договір про вільну торгівлю. Це стало результатом зустрічі між Урсулою фон дер Ляєн та прем’єром Моді в Індії. Цей договір не мав прогресу впродовж 20 років, але його розробка прискорилася в останні місяці, а намір досягти домовленості підкріплено дводенним особистим візитом голови Єврокомісії.
«Потеплішання» ЄС з Індією відбулось на тлі новин про падіння індійського імпорту московської нафти та новин про вибір, перед яким опинилася Індія: шукати нові шляхи обходу санкцій чи нових постачальників.
📉 У лютому індійський імпорт московської нафти впав на 14.9% порівняно з показниками минулого місяця, що стало найнижчим рівнем із січня 2023 року. Основне ж падіння має відбутись у березні-квітні, коли запрацюють санкції. При цьому Індія на 8.3% збільшила закупівлі нафти з Іраку та розглядає доцільність домовитись про більші постачання з Африки чи Саудівської Аравії, яка є політично більш надійною, але дорожчою.
Оскільки в Індії дії нового Білого Дому могли б трактувати як можливість «почекати» із заміною московської нафти на близькосхідну чи африканську, то дуже схоже, що дії ЄС є певною стратегією «підштовхнути» Нью-Делі до правильного рішення, мотивуючи Індію обміняти частку московської нафти на кращі торгівельні зв’язки з ЄС, про що довготривало мріяла Індія на тлі конкуренції з Китаєм.
➡️ «Кінець 2025 року» для підписання угоди про вільну торгівлю теж є певним фактором заохочення (морквиною) для Індії дотримуватися домовленостей з ЄС впродовж вкрай важливого року, де призом для Індії буде «угода».
Якщо моя логіка думок правильна і досягнуто неформальної домовленості між ЄС та Індією щодо заміни частки московської нафти (того об’єму, що постраждає від санкцій) на альтернативні джерела, то індикатором перевірки теорії буде подальше продовження падіння закупівель московської нафти з боку Індії.
➡️Загалом, що з Туреччиною, що з Індією, дуже схоже, що Брюссель йде на зближення, щоб методом «стимулів» у двосторонніх відносинах, обіцянками чи взаємодіями спонукати ці країни замінити (хоча б частково) московську нафту в обмін на те, що може запропонувати ЄС кожній із країн.