Мистецтво дипломатії: позиціювання перед саудівськими перемовинами вибудоване
💬 На основі теорії ігор заведено вважати, що результат перемовин «win-win» має бути якоюсь сталою нормою, яка визначає ефективність дипломатії та дипломатичних процесів.
➡️ Але реальність демонструє, що якщо потрібно підключати дипломатію, багатораундову дипломатію, то це вже є свідченням того, що позиції «win-win» з тих чи інших причин немає, або така ймовірність дуже мала, бо найчастіше, якщо така позиція є, її реалізують без зайвої дипломатії.
Мистецтво дипломатії – це продати те, чого в тебе немає; переконати в тому, що відповідає твоїм інтересам, переконавши перед цим опонента, що це і його інтерес теж; отримати те, чого в тебе не було. На жаль, така реальність.
Перемовини в Саудівській Аравії — це момент, де має проявитись рівень мистецтва дипломатії кожної зі сторін перемовин.
Якщо дивитись на нашу позицію:
⏩ Ми маємо продати те, чого в нас немає. Немає зацікавленості в умовах «перемир’я», які диктують США та московія (проблема саме в умовах, а не факті). Але ми маємо зробити так, щоб наша «зацікавленість» продалась Білому Дому. Рубіо прямим текстом заявив, що буде оцінювати українську позицію за цей аспект.
⏩ Ми маємо переконати США, що наш інтерес у перемир’ї в повітрі та на морі — це передусім інтерес США.
Ви ж хочете перемир’я? Ви ж так «піклуєтесь» про українських цивільних? Так давайте розпочнемо із заборони на повітряні атаки, від яких найбільше і гине цивільних, а не з умов, що обмежують національний суверенітет України й потребують як мінімум тривалого обговорення та додаткових розмов (як мінімум з ЄС).
➡️ Для США це теж «перемога», а для нас — це можливість убезпечити енергетичну, військову та промислову інфраструктуру, необхідну для масштабування ВПК. Плюс, московський флот і так забився в порти, а дістати його без великих ракет та розвідданих доволі важко.
Якщо ж США відмовляються від такого явного кроку до деескалації з боку України, то це для ЗМІ та політиків відкриває можливість демонстрації, що Білий Дім насправді не зацікавлений у припиненні війни. Точніше, Білий Дім зацікавлений, але з якихось причин зацікавлений саме на умовах московії. І якщо це так, то треба якнайбільше знаходити можливості демонструвати європейським партнерам обличчя США.
➡️ А поки Україна демонструє вже який день, що наша здатність завдавати ударів по НПЗ для «американо-московських вражень» нікуди не зникла. У нас достатньо наявних засобів і накопичених розвідданих, щоб це продовжувати. І, як любить проводити аналогії з картами відомий покерист та гольфіст із Білого Дому, — «це наша карта».
Далі⤵️
⏩ Наша задача — отримати те, чого в нас зараз немає: йдеться про розвіддані та військову допомогу за USAI, які штучно гальмують під приводом «тимчасового блокування для роз’яснення позиції Білого Дому». Спочатку розблокування підв’язували під «угоду щодо рідкоземів», тепер — під «перемовини в СА».
Поки мені зрозумілі позиції сторін. Доволі логічно для нас американський трек на «деескалацію» змістити у повітря та море:
➡️ 1. Оскільки це те, де московія може проявити свою незацікавленість й таким чином продемонструвати справжню незацікавленість світу навіть у секторальному перемир’ї.
➡️ 2. У разі, якщо московія погодиться задля задобрення США, то це буде для нас рівноцінним обміном: ми залишимо в спокої їхній флот (який важко зараз дістати) та нафтову інфраструктуру. Натомість для себе отримуємо: безпеку для енергетичної та газової інфраструктури та безпеку для цивільних (захист від терору).
➡️ 3. США у разі відмови підтримати пропозицію України демонструють своє справжнє обличчя як для нас, так і для Європи, що зацікавленість там зовсім не в «деескалації», яку цілком логічно та раціонально розпочати саме із заборони повітряних атак та операцій в морі.
➡️ Позиціювання, яке ми зайняли перед початком перемовин, є правильним, але все буде залежати як від мистецтва дипломатії, так і від упоротості інших сторін за столом перемовин.